Неалкогольна жирова хвороба печінки в дітей: сучасний погляд на можливості діагностики та лікування (I частина)

Abstract

На цей час неалкогольна жирова хвороба печінки (НАЖХП) визнана провідною нозологічною формою в структурі хронічних дифузних захворювань печінки в дітей та підлітків у промислово розвинутих країнах світу. НАЖХП асоціюється з абдомінальним ожирінням, інсулінорезистентністю, порушенням толерантності до вуглеводів та дисліпідемією, тобто має тісний зв’язок з метаболічним синдромом та є його проявом. Дані досліджень свідчать, що НАЖХП пов’язана з підвищенням рівня загальної смертності та ймовірності формування серцево-судинних захворювань, що не залежить від наявності класичних факторів ризику розвитку атеросклерозу. Спостереження за перебігом захворювання протягом 20 років дозволило встановити скорочення терміну виживаності хворих на НАЖХП порівняно з очікуваним показником у загальній популяції, прогресування ступеня фіброзу у 80 % випадках спостережень, розвиток декомпенсованих форм цирозу печінки з потребою в трансплантації органа в 6 % хворих. Схильність до прогресування структурних змін печінки з розвитком термінальних стадій захворювання — цирозу й гепатоцелюлярної карциноми, висока ймовірність розвитку кардіоваскулярних ускладнень, можливість запобігання прогредієнтному перебігу за умов своєчасного терапевтичного втручання обумовлюють необхідність ранньої діагностики НАЖХП у дітей.Провідними конституціональними факторами ризику розвитку НАЖХП, які модифікуються, у дітей вважаються ожиріння та інсулінорезистентність.Механізм розвитку й прогресування НАЖХП є складним і багатофакторним процесом. У даний час існують дві провідні концепції, що пояснюють патогенез НАЖХП, — теорія двох ударів та теорія багатьох паралельних ударів.НАЖХП у дітей не має певних клінічних ознак і є випадковою знахідкою в асимптомних пацієнтів. Маніфестація захворювання найчастіше відбувається у віці понад 10 років. У клінічній картині НАЖХП у дітей превалюють неспецифічні симптоми: загальна слабкість, швидка втомлюваність, виснажливість.У клінічній практиці зазвичай першим кроком у діагностиці захворювання є виявлення підвищених рівнів печінкових трансаміназ та/або сонографічних ознак стеатозу при рутинному ультразвуковому дослідженні.Установлення діагнозу НАЖХП є можливим за відсутності ознак іншої природи ураження печінки, насамперед вірусного, аутоімунного й медикаментозно індукованого гепатиту.