Шведський «дім для народу»: ідея соціал-демократів та досвід її первинної апробації у 1920-ті – 1930-ті рр.

Abstract

Метою статті є з’ясування синергічної взаємодії низки історичних (соціально-економічних, суспільно-політичних і загальнокультурних) чинників, що спричинилися на оформленні концепту «дому для народу» і початкових кроках його переростання в програму дій у міжвоєнний час у Швеції. Для цього, по-перше, проаналізовано трансформацію шведської соціал-демократії від типової ідеології робітничого класу до «партії шведів». По-друге, оцінено соціально-економічне становище шведського суспільства у 1920-ті рр., особливо демографічну кризу народонаселення після Першої світової війни. По-третє, звернемо увагу на загальний стан політичної і громадянської культури шведського суспільства. По-четверте, спробуємо осмислити також вплив модерністичних художніх явищ і процесів у культурі Швеції на формування затребуваності реалізації ідеї «держави добробуту». Методологія дослідження ґрунтується на поєднанні загальнонаукових та спеціально-історичних методів з принципами об’єктивності, історизму, системності, науковості та верифікації. Наукова новизна роботи полягає у спробі здійснити комплексну оцінку чинників, що уможливили постання ідеї шведської моделі «держави добробуту» та її початкової реалізації у міжвоєнний час. З’ясовано, що в основі модифікації шведської соціал-демократії у представницьку партію всього суспільства і вироблення нею концепту «народного дому» лежить унікальний історичний розвиток як держави, так і суспільства останніх двох століть. На важкі повоєнні виклики (безробіття, масова еміграція, демографічна криза, житлові проблеми) уряд Пера Альбіна Ганссона запропонував ідею колективної взаємодії суспільства і держави та послідовно заохочував заходи в соціальній сфері. Висновки. У міжвоєнний час у Швеції соціал-демократична партія, здобувши владу, запропонувала прийнятний для суспільства концепт соціальної держави як «дому для народу» і завдяки досягнутому консенсусу різних політичних сил зуміла легітимувати нормативні засади перерозподільної діяльності держави в інтересах громадян на засадах «культури солідарності».