КЛІНІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ НЕЕФЕКТИВНО ЛІКОВАНОГО ВПЕРШЕ ДІАГНОСТОВАНОГО ТУБЕРКУЛЬОЗУ ЛЕГЕНЬ ІЗ НАЯВНІСТЮ СТІЙКОСТІ ДО ПРОТИТУБЕРКУЛЬОЗНИХ ПРЕПАРАТІВ

Abstract

Метою дослідження стало встановлення клінічних особливостей неефективно лікованого вперше діагностованого туберкульозу легень при наявності стійкості до протитуберкульозних засобів.Матеріали і методи. Для досягнення мети проаналізовано 60 історій хвороб пацієнтів. Хворих було поділено на 2 групи: до 1 групи увійшли 25 осіб, у яких була встановлена резистентність до протитуберкульозних препаратів, та які не належали до 4 категорії хворих, до 2 групи увійшли 35 осіб, у яких зберігалася чутливість до всіх протитуберкульозних препаратів. Визначали статистичну значимість відмінностей між групами за допомогою критерію «χ-квадратів», при кількості випадків менше 20 додатково користувалися правкою Єтса.Результати. Тривалість захворювання до встановлення діагнозу туберкульозу становила 18,7 % у хворих 1 групи та 7,4 % – у 2 групи понад 3 місяці, р˂0,05. Визначалася тенденція до більш поширених форм туберкульозу у пацієнтів 1 групи: інфільтративний туберкульоз без засіву визначався лише у 2 групі: 11,4 % проти 0 у 1, р˂0,1; дисемінований туберкульоз легень порівняно частіше діагностували у 1 групі: 48,0 % проти 25,7 %, р˂0,1.Висновки. У хворих на неефективно лікований вперше діагностований туберкульоз легень із наявністю стійкості до протитуберкульозних засобів, яких не включено до 4 категорії, порівняно із пацієнтами зі збереженою чутливістю до протитуберкульозних препаратів, відзначається більша тривалість інтоксикаційно-респіраторного синдрому в анамнезі до встановлення діагнозу. У таких хворих виявлено тенденцію до більш поширених уражень легень. За іншими клініко-рентгенологічними та бактеріологічними показниками статистично значимих відмінностей не виявлено.