Стеатометрія й еластометрія як методи неінвазивної діагностики стеатозу та фіброзу підшлункової залози у дітей

Abstract

Актуальність. Ожиріння асоційовано з ектопічним накопиченням жиру з відкладенням жиру у паренхіматозних органах, у тому числі у підшлунковій залозі (ПЗ) з формуванням її стеатозу. Тривалий перебіг стеатозу підшлункової залози здатний призводити до хронічного запалення та фіброзу органу. Обмеженість проведення інвазивних досліджень у дітей обумовлює потребу у розробці та впровадженні в практику охорони здоров’я новітніх неінвазивних методів обстеження підшлункової залози. Мета: вивчити можливість ультразвукової діагностики стеатозу та фіброзу підшлункової залози у дітей з використанням методу стеатометрії (оцінка швидкості згасання ультразвуку) та еластометрії. Матеріали та методи. Було обстежено 60 дітей, які знаходились на стаціонарному лікуванні у відділенні дитячої гастроентерології ДУ «Інститут гастроентерології НАМН України». Розподіл за групами відбувся на основі наявності ожиріння й надмірної маси тіла: 1-шу групу становили 44 пацієнти з ожирінням і надмірною масою тіла, 2-гу групу — 16 дітей з нормальною масою тіла. Сонологічне дослідження, еластометрія та стеатометрія проводились на апараті Ultima PA Expert («Радмір», Україна). Наявність та ступінь стеатозу підшлункової залози визначались при попарному порівнянні ехогенності ПЗ з ехогенністю нирок та заочеревинного жиру. Результати. Було виявлено, що серед пацієнтів 1-ї групи 25 дітей (56,8 %) мали сонологічні ознаки стеатозу підшлункової залози, третина хворих мала ехографічні ознаки неспецифічних запальних зміни паренхіми залози. Аналіз даних стеатометрії ПЗ виявив, що середня величина коефіцієнту затухання ультразвуку у представників 1-ї групи була вірогідно вище за відповідний показник 2-ї групи (р < 0,05) і становила (2,45 ± 0,39) дБ/см у представників 1-ї групи та (1,80 ± 0,23) дБ/см у представників 2-ї групи. Середній показник жорсткості паренхіми ПЗ у дітей із нормальною масою тіла був вище за аналогічний показник пацієнтів з ожирінням і надмірною масою тіла, але вірогідність відмінностей не була достатньою. У представників 1-ї групи середнє значення жорсткості паренхіми ПЗ становило (3,69 ± 0,78) кПа та (3,78 ± 0,27) кПа — у 2-й групі. Висновки. Встановлено, що середній показник коефіцієнту затухання ультразвуку під час сонографії підшлункової залози у дітей з ожирінням і надмірною масою тіла є вірогідно вищим порівняно з пацієнтами, які мають нормальну масу тіла, що свідчить на користь наявності стеатозу підшлункової залози у дітей з ожирінням/надмірною масою тіла. Проведене дослідження свідчить про можливість використання стеатометрії та еластометрії як методів діагностики стеатозу й фіброзу підшлункової залози у дітей.