Розробка і перевірка вірогідності методу оцінювання вентральної компресії хребетного каналу при хребетно-спинномозковій травмі

Abstract

Актуальність. Механічна компресія вмісту хребетного каналу, що виникає при травматичному пошкодженні хребта, має основоположне значення при визначенні тактики терапії і прогнозів регресу неврологічних розладів у постраждалих. Аналіз даних літератури демонструє відсутність критерію, який дозволяє характеризувати морфологічно гетерогенний субстрат, що викликає компресію спинного мозку. Мета: сформулювати визначення, розробити і виконати перевірку вірогідності рентгенограмметричного методу оцінки сагітального розміру різних за морфологічним типом вентрально-інтраканально розташованих травматичних субстратів. Матеріали та методи. Інформаційний пошук дозволив виявити існуючі індекси і методи вимірювання ступеня компресії хребетного каналу, а також клінічну значимість характеру і ступеня компресії спинного мозку травматичним субстратом. Для первинної перевірки вірогідності методу оцінювання вентрально розташованого травматичного субстрату був проведений ретроспективний аналіз даних нейровізуалізації 150 пацієнтів із травматичними змінами шийного відділу хребта. Були проаналізовані дані спондилограм, комп’ютерних та магнітно-резонансних томограм. Вимірювання проводились трьома незалежними експертами. Результати. Розроблений термін «компримуючий фактор», що становить собою збірне поняття і відображає загальну характеристику патологічних анатомічних субстратів, які виникають при ушкодженнях хребетного рухового сегмента, що призводять до деформації стінок хребетного каналу і, як наслідок, викликають здавлення структур хребетного каналу. Для кількісної характеристики виконувалось вимірювання сагітального розміру компримуючого фактора, що має абсолютну метричну величину і характеризує відносний ступінь зміщення субстрату в просвіт хребетного каналу. Отримані при статистичній обробці результати виявляють високу відтворюваність результатів вимірювань. Коефіцієнт конкордації становив 0,85 при р = 0,00025. Висновки. Наведену радіологічну ознаку доцільно використовувати для загальної характеристики клінічного випадку, а також при статистичній обробці даних із метою уніфікації уявлення про ступінь компресії вмісту хребетного каналу.