Роль біологічно активних речовин у формуванні гастроезофагеальної рефлюксної хвороби у хворих на цукровий діабет 2 типу

Abstract

Актуальність. У наш час недостатньо вивчені фактори, що впливають на перебіг і клінічні прояви гастроезофагеальної рефлюксної хвороби (ГЕРХ) у хворих на цукровий діабет (ЦД) 2 типу. Мета. Дослідження особливостей зміни рівнів простагландинів (Pg) І2 та F2α у сироватці крові залежно від клінічного перебігу ГЕРХ у хворих на ЦД 2 типу. Матеріали та методи. Обстежено 82 хворих на ГЕРХ і ЦД 2 типу (основна — 1 група) і групу порівняння (85 хворих на ГЕРХ — 2 група). Обстеженим пацієнтам у сироватці крові проводили визначення PgF2α та 6-кето-простагландину F1α (простациклін крові — PgI2). Результати. Скарги щодо органів травлення, характерні для ГЕРХ, установлено у 61,0 % пацієнтів 1 групи; у 22,0 % хворих із поєднаною патологією виявлено отоларингологічну; у 17,1 % обстежених — кардіальну форму ГЕРХ. У хворих на поєднану патологію більш виражене підвищення концентрації PgI2 із позастравохідними проявами ГЕРХ, особливо при його отоларингологічній формі (в 4,1 раза порівняно з показниками контрольної групи), тоді як у хворих при кардіальній масці ГЕРХ його концентрація підвищена у 3,5 раза, а у хворих зі стравохідними проявами ГЕРХ і ЦД 2 типу — у 3,0 раза. У хворих на ГЕРХ аналогічні зміни встановлено у 2,4 раза (отоларингологічні прояви), у 2,2 раза (кардіологічні прояви) та у 1,6 раза (типові прояви ГЕРХ) частіше. Висновки. ГЕРХ при ЦД 2 типу часто проявляється позастравохідною симптоматикою (отоларингологічна, кардіологічна форми). Максимальне підвищення рівня простацикліну у сироватці крові встановлено у хворих із позастравохідними проявами ГЕРХ у поєднанні з ЦД 2 типу, особливо його отоларингологічної форми.