«Авторедаговані» та сфальшовані свідчення про Голодомор: хто і чому створював варіативні та неправдиві усноісторичні оповіді

Abstract

Авторкою під час підготовки ГІС-Атласу Голодомору накопичено базу з кількох тисяч одиниць усноісторичних джерел Голодомору. База уможливила порівняння схожих або ідентичних свідчень одних і тих самих чи різних респондентів, оприлюднених у низці видань. Мета статті: з’ясувати, наскільки корелюється наратив однієї і тієї ж особи, опублікований у різних виданнях, з погляду пригадування подій часів Голодомору. Методологія: застосовано історичний метод, аналізу та синтезу, методи джерелознавчого аналізу (порівняльний, текстологічний). Наукова новизна. Авторка зосереджується не на верифікації даних джерел документами чи іншими усними свідченнями, а на достовірності наведених відомостей щодо специфіки пригадування та процесу збирання та підготовки до публікації усних оповідей. Висновки. Дослідження засвідчило, що, з одного боку, наявний певний відсоток републікації свідчень різними упорядниками, що нібито знижує джерелознавчий потенціал видання; з іншого – таке дублювання свідчень часто є цінним матеріалом для розуміння того, як з плином часу мінялися формулювання, часові параметри розповіді; які події найпершими виринали в пам’яті, були важливими для особи, як про них оповідалося. Авторка доводить, що існує певне ядро наративу інформанта, що може доповнюватися значущими для респондента деталями. Встановлено, що вплив інформаційного поля не позначився на ядрі наративу, яке містить вітальні для певного інформанта спогади (переважно пов’язані з боротьбою за життя (обшуки, стратерії виживання) та її програшем (смертністю). Запропоновано пояснення відмінності у пригадуванні респондентами подій у різні роки. Виявлено проблему фальшування свідчення, пов’язану передусім з постаттю інтерв’юера, що не є масовим явищем.