Епідеміологія та клініко-морфологічні особливості раку щитоподібної залози в осіб, які проживають у Вінницькій області

Abstract

Актуальність. Рак щитоподібної залози (РЩЗ) є найбільш поширеною пухлиною ендокринних залоз. Проблема РЩЗ в Україні вийшла далеко за межі наслідків Чорнобильської катастрофи й характеризується зростанням захворюваності на цю патологію. Мета: вивчити захворюваність на РЩЗ у Він­ницькій області. Матеріали та методи. Прослідковано динаміку РЩЗ за останні 30 років (1986–2015 рр.) у жителів Вінницької області. Результати. Аналіз частоти РЩЗ за 30-річний період свідчить про постійний ріст цієї патології, особливо за останні 10 років. Захворюваність у дочорнобильський період перебувала в межах 1,0–1,2 випадку на 100 тис. населення, у перші 10 років після аварії вона виросла до 2,2–2,8 випадку на 100 тис. населення, у 2001–2005 рр. зросла до 4,4–5,5 випадку на 100 тис. населення, а в останні роки становила 9,9–11,3 випадку на 100 тис. населення. При порівнянні захворюваності в області з республіканськими даними виявлено, що показники в області більш високі, ніж загалом по Україні, але значно менші порівняно з регіонами, які найбільше постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС (Київська область, м. Київ). По області спостерігається значне превалювання захворюваності жінок порівняно з показниками чоловічого населення. При аналізі динаміки захворюваності на РЩЗ у різних вікових групах статистично вірогідних розбіжностей не отримано. Висновки. Проведені дослідження структури захворюваності на РЩЗ серед жителів Вінницької області виявили значний ріст числа хворих серед дорослого населення. Рівень захворюваності в області перевищує республіканські показники й має тенденцію до збільшення, превалюють високодиференційовані форми, що мають малоагресивний перебіг, переважно в жінок, у солітарних вузлах, менших від 20 мм, що повинно викликати онконасторогу при виявленні цих хворих.