Abstract
The purpose of the work was to study the effectiveness of arthrocentesis in the complex treatment of post-traumatic temporomandibular disorders. Materials and methods. The clinical part of the study included 24 patients, who had a history of fractures of the mandibular articular process. Patients underwent radiological examination – orthopantomography, computer tomography, ultrasound and magnetic resonance. Patients with titanium mini-plates after osteosynthesis were subjected to ultrasound, and since the reposition and fixation of fragments was performed using intermaxillary fixation they were subjected to magnetic resonance imaging. Pain assessment was performed according to visual analogue scale. Temporomandibular joint arthrocentesis was performed according to a modified method of D. Nitzan (1991) under local anesthesia. Results and discussion. All patients complained of the temporomandibular joint pain, which was rated from 1 to 6 points. All patients noted pain on palpation of the temporomandibular joint. Limited mouth opening ranging from 30 to 38 mm was found in 11 patients. Lower jaw deviation was observed in 18 patients. All patients had articulatory noises – clicking, and 11 had blocked movement of the joint head. Orthopantomograms or computer tomography revealed satisfactory restoration of the anatomical shape of the mandible after fractures and complete consolidation of the fracture. Ultrasound and magnetic resonance revealed signs of unabsorbed hematoma as consequences of hemarthrosis; in 18 patients – deformity of the capsule, in 17 – a slight thickening of the posterior edge of the articular disc, in 18 patients – disc adhesion, in 13 people – forward disc displacement with reduction, in 11 patients – disc protrusion without reduction. According to clinical and radiological signs after traumatic temporomandibular disorders, patients were divided into two groups according to Wilkes classification: 13 patients with stage II (early-middle) and 11 – with stage III (middle). We also found that after surgical treatment – osteosynthesis, the number of patients with stage III according to Wilkes makes up 58.33% (7 people), while those after splinting – 33.33% (4 people). The control ultrasound and MRI carried out 3-6 months after arthrocentesis showed no signs of hemarthrosis in 11 (84.61%) patients with intra-articular disorders of the second degree, and in 8 (72.72%) patients with internal disorders of the third degree, the position and function of the articular disc were restored. Conclusion. Arthrocentesis with temporomandibular joint lavage is a minimally invasive surgical manipulation that has proven itself in temporomandibular disorders of traumatic origin, in particular after fractures of the articular process of the mandible. Arthrocentesis is recommended to be used after ineffective conservative treatment, as well as to prevent post-traumatic intra-articular disorders in the early post-treatment fractures (intermaxillary fixation or osteosynthesis) with the attenuation of acute post-traumatic events, which is our goal of further work
Highlights
Враховуючи відсутність позитивної динаміки після консервативного лікування, наявність патологічного процесу в скронево-нижньощелепного суглоба (СНЩС), який підтверджено клінічно та за допомогою променевих методів, проведений артроцентез з лавашем СНЩС підтвердив свою ефективність при пошкодженнях травматичного ґенезу на 72,72 - 84,61%, що корелює з літературними джерелами [13]
Враховуючи особливості етіопатогенезу травматичних пошкоджень скронево-нижньощелепного суглоба (СНЩС), особливо при наявності переломів суглобового відростка нижньої щелепи, лікування внутрішніх скроневого-нижньощелепних розладів є не до кінця вирішеним, дослідження в напрямку впровадження та розвитку малоінвазивних втручань є надзвичайно важливими, а отримані авторами попередні результати свідчать про перспективність даної роботи
Summary
Скрипка О.Л. (2019) на підставі проведених досліджень серед 164 хворих з переломами НЩ різної локалізації виявила дисфункцію СНЩС у 100% осіб із переломами пришийкової ділянки та вінцевого відростка НЩ, і у 67,68% випадків з серединними та боковими переломами. Клінічна частина дослідження включала 24 пацієнти (19 чоловіків та 5 жінок), віком від 18 до 44 років, які в анамнезі мали переломи суглобового відростка нижньої щелепи, 12-ом з них, зі зміщенням фрагментів було проведено остеосинтез титановими міні-пластинами, і 12-ом без зміщення відламків – міжщелепну фіксацію. Повторні огляди проводили на наступний день після артроцентезу, на 3, 7 добу, через 1, 3, 6 місяців з оцінкою наступних параметрів: об’єм відкривання рота, артралгію (оцінка інтенсивності болю за ВАШ). На контрольних УЗД та МРТ через 3-6 міс після артроцентезу у 11 (84,61%) пацієнтів з внутрішньо суглобовими розладами ІІ ст. Аналізуючи отримані результати можна припустити, що спосіб лікування переломів нижньої щелепи ги на болі в ділянці СНЩС, Таблиця 1 – Симптоми скронево-нижньощелепних розладів, виявлені у які були оцінені за ВАШ від пацієнтів через 3-6 місяців після перелому суглобового відростка нижньої 1 до 6 балів.
Sign-in/Register to view highlights & summary Talk to us
Join us for a 30 min session where you can share your feedback and ask us any queries you have
Schedule a callDisclaimer: All third-party content on this website/platform is and will remain the property of their respective owners and is provided on "as is" basis without any warranties, express or implied. Use of third-party content does not indicate any affiliation, sponsorship with or endorsement by them. Any references to third-party content is to identify the corresponding services and shall be considered fair use under The CopyrightLaw.
