Аналіз морфології зубця Т у фазовому просторі на одноканальній електрокардіограмі у дітей із цукровим діабетом 1-го типу

Abstract

Актуальність. Кардіоваскулярні порушення, що виникають у дітей із цукровим діабетом 1-го типу (ЦД-1), стають основною причиною смертності дорослих пацієнтів і відіграють головну роль у розвитку раптової серцевої смерті. Мета. Вивчення додаткових маркерів дисфункції міокарда у дітей із ЦД-1 шляхом аналізу одноканальної електрокардіографії (ЕКГ) у фазовому просторі. Матеріали та методи. Основну групу становили 83 пацієнти віком 4–16 років із ЦД-1, контрольну групу — 95 школярів віком 12–16 років. За допомогою комплексу «Фазаграф®»(Україна) досліджувалися й автоматично обчислювались параметри ЕКГ першого стандартного відведення. Запис ЕКГ здійснювали у положенні сидячи в стані відносного спокою. Аналіз ЕКГ проводився у часовій і фазовій областях. Результати. У дітей із ЦД-1 на відміну від їх здорових однолітків формується типовий патерн традиційної ЕКГ з високим і широким зубцем Р, подовженим інтервалом QTc, сплощеним та вузьким зубцем Т. Збільшення показника середньоквадратичного відхилення симетрії зубця Т (СКВ βТ) виявлялось у 68,7 % відсотків дітей, хворих на ЦД-1, та лише у 30,5 % практично здорових школярів. Показник СКВ βТ вірогідно зростає зі збільшенням тривалості захворювання на ЦД-1 у дітей. Групу високого ризику з розвитку серцево-судинних ускладнень становлять діти з тривалістю ЦД 3–5 років. Субоптимальний контроль глікемії та контроль високого ризику значно посилюють нестабільність функціонування міокарда від кардіоциклу до кардіоциклу. Висновки. Збільшення показника СКВ βТ може використовуватися як маркер ураження серця у дітей із ЦД-1. Раннє та систематичне обстеження з подальшим аналізом ЕКГ у фазовому просторі та оптимальний контроль глікемії можуть знизити рівень хронічних ускладнень з боку серця у дітей, хворих на ЦД-1.