ХАРАКТЕРИСТИКА КОМУНІКАТИВНИХ ПРОЦЕСІВ В РОДИНАХ ЖІНОК ІЗ ПОРУШЕННЯМ ЗДОРОВ’Я СІМ’Ї ТА РІЗНИМ АДИКТИВНИМ СТАТУСОМ

Abstract

Метою роботи було дослідження стану комунікативних процесів у родинах жінок із порушенням здоров’я сім’ї та різним адиктивним статусом, для виявлення мішеней подальшої психокорекційної роботи. З використанням клініко-психологічного та психодіагностичного методів обстежено 371 подружню пару (ПП), яка звернулася за допомогою з приводу порушення сімейних стосунків, серед яких у 321 родині мали місце прояви адиктивної поведінки (АП) у жінок (ДГ1), а в інших 50 сімей – нормативні показники АП у жінки (ДГ2). В якості групи порівняння (ГП) обстежено 50 умовно гармонійних ПП. Серед загальної кількості обстежених ПП встановлено два можливих варіанти стану комунікаційних родинних процесів: адекватно-адаптивний, що характеризувався адекватною зрілою згуртованою родинною комунікацією за усіма її параметрами, характерний для ПП ГП, і дезадаптивний, притаманний ПП дослідницьких груп. У свою чергу, серед родин із викривленням внутрішньосімейної взаємодії, виявлена спільність комунікативних порушень за змістом та структурою, але, відмінність за виразністю, що мала прямий кореляційний зв’язок із рівнем подружньої конфліктності (чим вище рівень конфліктності, тим виразніші порушення комунікації). Крім того, з’ясовано, що наявність соціально-прийнятних видів АП у жінки зменшує виразність подружніх та комунікаційних порушень, корелюючи з помірним рівнем подружньої конфліктності та менш вираженими порушеннями комунікативних процесів у родині. Враховуючи наявність у ПП ДГ2 високого рівня подружньої конфліктності та низького рівню родинної комунікації, можна говорити про наявність у них тяжкого ступеня порушення сімейної взаємодії. Для подружжів ДГ1 були характерними помірний рівень подружньої конфліктності та низько-середній рівень родинних комунікаційних процесів, що, в цілому, формувало середній ступінь порушення сімейної взаємодії. Показовим виявився факт “буферизації” тяжкості проявів порушень сімейної взаємодії за умови наявності АП у дружини, як патологічного способу псевдокомпенсації та каналізації негативних ефектів викривлення родинних стосунків. Отримані дані були покладені нами в основу при розробці системи психологічної корекції та психопрофілактичної підтримки здоров’я сім’ї за наявності АП у жінок.