Роль остеосцинтиграфії та рентгенографії у хворих на аваскулярний некроз головки стегнової кістки при ендопротезуванні кульшових суглобів

Abstract

Актуальність. Останніми роками інтерес до асептичного некрозу головки стегна помітно зріс, що пояснюється такими факторами, як: збільшення частоти захворювання, що нерідко є головною причиною деформуючого коксартрозу; переважне ураження осіб молодого віку (20–50 років); прогресуючий перебіг захворювання; часта двостороння локалізація патологічного процесу (37–80 %); складність та невисока ефективність оперативного лікування. Мета: порівняльний аналіз рентгенологічного методу та методу остеосцинтиграфії при ендопротезуванні кульшових суглобів у хворих з аваскулярним некрозом головки стегнової кістки. Матеріали та методи. Остеосцинтиграфія проводилася на томографічній сцинтиляційній планарній гамма-камері «Тамара-301 Т» після внутрішньовенного введення 99m-Tc-пірофосфату активністю 550–770 МБк. Рентгенологічне дослідження проводили на цифровому рентгенологічному діагностичному комплексі РДК-ВСМ «Медапаратура КВО». Результати. Обстежено 65 хворих з аваскулярним некрозом головки стегнової кістки (39 жінок та 26 чоловіків) віком від 17 до 45 років. Порівняльний аналіз сцинтиграфічного та рентгенологічного досліджень показав, що визначення зони зі зниженою активністю в проекції кульшового суглоба відповідає стадії субхондрального некрозу головки стегнової кістки. Чим більший осередок гіпофіксації радіофармпрепарату в проекції головки стегнової кістки, тим вірогідно вищий ступінь її ураження патологічним процесом (p < 0,05). Висновок. Рентгенографія може використовуватися у визначенні стадії поширеності патологічного процесу при аваскулярному некрозі, а в комплексі з остеосцинтиграфією — для моніторингу динаміки патологічного процесу після ендопротезування.