Стан систолічної функції та діастолічного наповнення міокарда у хворих з інфарктом міокарда правого шлуночка на фоні Q-інфаркту міокарда лівого шлуночка протягом 6 місяців спостереження

Abstract

Актуальність. Постінфарктне ремоделювання внаслідок інфаркту міокарда (ІМ) правого шлуночка (ПШ) асоціюється з погіршенням прогнозу хворих. Актуальним є визначення зв’язку між ступенем порушень систолічної та діастолічної функції лівого шлуночка (ЛШ) та ПШ і прогресуванням серцевої недостатності (СН) у хворих з ІМ ПШ на фоні Q-ІМ ЛШ. Мета. Визначення особливостей динаміки постінфарктного ремоделювання та стану діастолічної дисфункції міокарда (ДДМ) ЛШ та ПШ у хворих з ІМ ПШ на фоні Q-ІМ ЛШ протягом 6 місяців спостереження та їх зв’язок з прогресуванням СН. Матеріали та методи. Обстежено 309 хворих з Q-ІМ віком 65,50 ± 4,42 року: 1-ша група — 155 пацієнтів з ІМ ПШ на фоні Q-ІМ задньої стінки (ЗС) ЛШ; 2-га група — 53 особи з ІМ ПШ на фоні циркулярного Q-ІМ ЛШ; 3-тя група — 101 хворий з Q-ІМ ЗС ЛШ — група контролю. Ехокардіоскопію з допплерографією проводили на 4–5-ту добу та через 6 місяців після ІМ. Результати. У хворих з ІМ ПШ у гострому періоді відзначали вірогідно більшу частоту псевдонормального та рестриктивного типу ДДМ ЛШ та ПШ (p < 0,05), які формувались на фоні значної дилатації ЛШ, ЛП, ПП та ПШ (p < 0,05), зниження систолічної функції ЛШ та ПШ і підвищення систолічного тиску в легеневій артерії (p < 0,05), що асоціювалось з високою частотою фатальних аритмій (p < 0,05) та вираженими проявами гострої СН у вигляді Killip III та кардіогенного шоку порівняно з групою контролю (p < 0,05). Через 6 місяців відзначалось покращення показників систолічної функції ЛШ і ПШ та показників діастолічного наповнення з ознаками нормалізації та переважанням релаксаційного типу ДДМ ЛШ та ПШ (p < 0,05), проте у пацієнтів після ІМ ПШ визначались більш тяжкі прояви СН у вигляді вірогідно більшої кількості хворих з СН ІІА стадії та функцінальним класом ІІІ (за NYHA) (p < 0,05) порівняно з групою контролю. Висновки. ІМ ПШ на фоні Q-ІМ ЛШ супроводжується більш глибокими порушеннями систолічної функції та діастолічного наповнення ЛШ і ПШ та асоціюється з високою частотою фатальних аритмій, набряку легень та кардіогенного шоку в гострому періоді, а також із прогресуванням СН протягом 6 місяців спостереження.