Патогенетичні аспекти превентивної корекції патологічної втоми в ранньому відновному періоді ішемічного інсульту у хворих з метаболічним синдромом

Abstract

Мета дослідження: вивчити клінічну ефективність та безпечність препарату Армадин® у ранньому відновному періоді гострого ішемічного інсульту, його вплив на відновлення втрачених функцій та постінсультну втому в пацієнтів із метаболічним синдромом (МС). Особливістю роботи було визначення стратегічних ділянок мозку за даними магнітно-резонансної томографії (МРТ) при когнітивних та емоційних розладах у пацієнтів з ішемічним інсультом на фоні МС та порівняння з даними пацієнтів без МС. Матеріали і методи. Основну групу становили 28 пацієнтів віком від 44 до 79 років (у середньому 66,0 ± 4,2 року), які знаходились у ранньому відновному періоді ішемічного інсульту. Пацієнти основної групи крім базового лікування отримували Армадин®. Контрольну групу становили 16 хворих у ранньому відновному періоді ішемічного інсульту віком від 54 до 76 років (середній вік 63,0 ± 3,8 року), які отримували лише стандартне лікування. Стан пацієнтів оцінювали за шкалами NIHSS, Ренкіна, індексом Бартел. Когнітивний і емоційний стан — за шкалами HADS, MMSE. Кількісну оцінку постінсультної втоми проводили за шкалою оцінки втоми (FAS). МРТ-дослідження головного мозку виконувалось на апараті Siemens MAGNETOM Avanto 1.5T. Визначали розміри вогнищ, індекс гіпокампу. Результати. Патологічна постінсультна втома визначалась в обох групах: медіана вираженості втоми за опитувальником FAS становила 32,2 (Q1 = 16,5; Q3 = 51,5) в основній та 34,25 (Q1 = 14,5; Q3 = 48,5) у контрольній групі до лікування. У 95 % пацієнтів визначалась клінічно значима втома (FAS ≥ 22), а ознаки депресії (вираженої та помірної) мали близько 20 %. Не було визначено статистично вірогідної кореляційної залежності патологічної втоми й депресії. Патологічна втома за шкалою FAS була вірогідно більшою в жінок, ніж у чоловіків. Після проведеного лікування ознаки патологічної втоми зменшились за шкалою FAS в обох групах, але статистичної вірогідності досягли в групі, що додатково приймала Армадин®. За шкалою NIHSS та індексом Бартел вірогідне покращення після лікування визначалось серед хворих основної групи. Не було визначено залежності між вираженістю патологічної втоми за шкалою FAS і ступенем тяжкості інсульту за шкалою NIHSS. Покращення показників когнітивних функцій за період лікування визначалось в обох групах. Але в основній групі когнітивні функції покращились на 5 %, а в групі контролю — на 1,66 %. За методикою, що була запропонована Scheltens et al., виконано дослідження гіпокампу на 1,5 Tл МРТ у пацієнтів з МС (перша група) і пацієнтів без МС (друга група). У пацієнтів із МС визначалось вірогідне зменшення індексу гіпокампу праворуч і ліворуч порівняно з пацієнтами без МС: праворуч 0,50 [0,41; 0,54] проти 0,594 [0,58; 0,61] (р < 0,05); ліворуч 0,56 [0,52; 0,60] проти 0,61 [0,58; 0,63] (р < 0,05). Обговорення. Своєчасне діагностування патологічної постінсультної втоми має велике значення в лікуванні хворих з ішемічним інсультом. У нашому дослідженні патологічна втома була діагностована в 95,5 % хворих. Різниця з літературними даними, ймовірно, пов’язана з наявністю кластера МС у пацієнтів, які брали участь у дослідженні. Досить невелика кількість пацієнтів унеможливлює висновок про вплив МС на розвиток патологічної втоми. Слід враховувати, що патологічна втома може розвинутись і без депресії і вона потребує спеціального лікування без залучення антидепресантів. Покращення когнітивних функцій та зменшення проявів астенії в пацієнтів, які приймали Армадин®, ймовірно, можна пояснити, з одного боку, здатністю Армадину® підвищувати рівень дофаміну в головному мозку, а з іншого — наявністю у складі Армадину® янтарної кислоти, що сприяла, через ланцюг нейрохімічних реакцій, підвищенню в головному мозку рівня ГАМК. Отже, використання цього сучасного антиоксиданту сприяло зменшенню астенії й тим самим покращувало якість життя пацієнтів. Вимірювання гіпокампу показало вірогідно більше виражену атрофію в пацієнтів з ішемічним інсультом на фоні МС порівняно з показниками пацієнтів з ішемічним інсультом без МС (P < 0,05). Ймовірно, кластер МС, що поєднує артеріальну гіпертензію, інсулінорезистентність, дисліпідемію та ін., прискорює атрофічні процеси гіпокампу більше, ніж окремо кожний з цих компонентів, які визначали у пацієнтів з ішемічним інсультом без МС. Висновки. Призначення Армадину® в ранньому відновному періоді ішемічного інсульту сприяло зменшенню проявів патологічної втоми в пацієнтів з МС, відновленню функцій за шкалою NIHSS і індексом Бартел.