Особливості порушень вуглеводного й ліпідного обмінів при неалкогольній жировій хворобі печінки та її коморбідності з артеріальною гіпертензією

Abstract

Досліджено особливості вуглеводного й ліпідного обмінів за коморбідності неалкогольної жирової хвороби печінки та гіпертонічної хвороби або ренопаренхіматозної артеріальної гіпертензії, оцінено основні фактори, що впливають на ці показники. Обстежено 269 пацієнтів: 60 – із неалкогольною жировою хворобою печінки, 121 – із коморбідністю такої і гіпертонічної хвороби, 88 – із її коморбідністю із ренопаренхіматозною артеріальною гіпертензією, середній вік пацієнтів – (48,07±10,81) року. Контрольна група – 20 здорових осіб, порівнянних за віком і статтю із хворими. Оцінювали антропометричні дані й артеріальний тиск. Визначали концентрацію ліпідів крові, амінотрансферази, гамма-глутамілтранспептидази, інсуліну, глікозильований гемоглобін та інші біохімічні показники крові, інсулінорезистентність за індексом HOMA, швидкість клубочкової фільтрації. Використовували ультразвукове дослідження. Виявлено, що для пацієнтів із неалкогольною жировою хворобою печінки незалежно від її коморбідності з гіпертонічною хворобою або ренопаренхіматозною артеріальною гіпертензією характерні порушення вуглеводного й ліпідного обмінів. Коморбідність спричинює посилення цих змін, що відіграє важливу роль у патогенезі захворювань. Показники тригліцеридів та індексу НОМА достовірно вищі за коморбідності як із гіпертонічною хворобою, так і з ренопаренхіматозною артеріальною гіпертензією. Показники ліпопротеїдів низької щільності достовірно вищі за коморбідності з ренопаренхіматозною артеріальною гіпертензією. Показники вуглеводного й ліпідного обмінів тісно пов’язані з показниками артеріального тиску, індексами маси тіла й талія / стегно, маркерами ураження печінки, нирковою функцією, а також тривалістю захворювання. Спектр кореляційних зв’язків є різним у хворих з ізольованою неалкогольною жировою хворобою печінки та за її коморбідності. За коморбідності характерними є кореляційні взаємозв’язки між показниками вуглеводного й ліпідного обмінів, з одного боку, та показниками артеріального тиску й ниркової функції – із другого. Дані зміни свідчать про найбільший проатерогенний потенціал у хворих із коморбідним перебігом хвороби, що в поєднанні з порушеннями вуглеводного обміну призводить до значного зростання кардіоваскулярного ризику й цукрового діабету 2-го типу.