Вступ. Рентгенівські методи широко використовують для неруйнівних мікроаналітичних досліджень
\nструктури та складу матеріалів з високою просторовою роздільною здатністю. Подальше збільшення
\nцього показника суттєво залежить від покращення аналітичних характеристик напівпровідникових
\nдетекторів, а також від застосування широкоапертурних позиційно чутливих детекторів випромінювання
\nнових типів.
\nПроблематика. Роздільна здатність рентгенівських детекторів суттєво залежить від температурного
\nрежиму їхньої роботи, що забезпечується використанням термоелектричних охолоджувачів. Однокаскадні термоелектричні охолоджувачі (ТЕО) застосовують для неглибокого охолодження (до 250 К),
\nтоді як для охолодження сенсорів до робочої температури 230 К використовують двокаскадні ТЕО, до
\n210 К — трикаскадні, а для охолодження нижче 190 К — чотири- та п’ятикаскадні ТЕО.
\nМета. Проєктування та оптимізація конструкції термоелектричного багатокаскадного охолоджувача детектора рентгенівського випромінювання.
\nМатеріали й методи. Методи комп’ютерного об’єктно-орієнтованого проєктування та методи
\nтеорії оптимального керування, адаптовані до використання для термоелектричного перетворення
\nенергії. Для створення термоелектричних модулів охолодження використано матеріали на основі телуриду вісмуту (Bi2Te3) n- та p- типів провідності.
\nРезультати. Розрахунки конструкції термоелектричного охолоджувача у складі детектора рентгенівського випромінювання показали оптимальну електричну потужність термоелектричного перетворювача W = 2,85 Вт, що при холодильному коефіцієнті e = 0,02 забезпечує температуру основи детектора Tc = —70 °С та ΔT = 90 К, що є оптимальними умовами для роботи детекторів рентгенівського
\nвипромінювання та дозволяють значно підвищити їхню роздільну здатність при мінімальних затратах
\nелектричної енергії. Висновки. Наведено розрахунки забезпечують оптимальні режими роботи детектора рентгенівського
\nвипромінювання, а комплексне дослідження та оптимізація зазначеного пристрою підтвердили результат. Отримані дані можна застосовувати для створення приладів з підвищеною роздільною здатністю.

Вступ. Для оптимізації асортименту та конструювання ковдр із заданими властивостями суттєву
\nроль відіграє вибір наповнювача, зокрема його теплофізичні показники, які у різних матеріалів різняться між собою.
\nПроблематика. Теплопровідність ковдр з наповнювачами протеїнового походження, зокрема вовни
\nовечої, верблюжої, кашемірової, практично не вивчена. Контроль та вимірювання зазначеного показника
\nдозволить в перспективі оптимізувати вибір матеріалу під час проєктування постільних виробів з
\nоб’ємними наповнювачами, зокрема ковдр.
\nМета. Оцінка теплопровідності текстильних виробів з різними типами наповнювачів.
\nМатеріали й методи. Об’єктом дослідження слугували зразки наповнювачів різного волокнистого
\nскладу — овечої, верблюжої, кашемірової вовни. Експериментальні дослідження було проведено в лабораторіях Київського національного торговельно-економічного університету з використанням модуля
\n«Теплота » багатофункціонального вимірювального модульного пристрою «МІG-1.3». Фотографії наповнювачів зроблено на універсальному вимірювальному комп’ютерному приладі із роздільною здатністю 600 пікселів.
\nРезультати. Мікроскопічні дослідження волокон показали, що щільність наповнювачів є різною, а
\nотже й маса повітря в них та, відповідно, маса самих волокон наповнювачів різниться між собою, що в
\nрезультаті впливає на теплопровідність матеріалу. За отриманими даними сформовано ряд наповнювачів за зменшенням їхньої теплопровідністі: вовна верблюжа → вовна овеча → вовна кашемірова → поліефірне волокно.
\nВисновки. Отримані результати показали, що найбільш ефективним щодо теплозбереження є наповнювач
\nз верблюжої вовни, тоді як поліефірне волокно має показник теплопровідності у 2,2 рази нижчий,
\nщо варто враховувати при формуванні теплозахисних властивостей постільних виробів з об’ємними наповнювачами, зокрема ковдр, з метою оптимізації асортименту останніх.