Стаття присвячена розгляду основних доктринальних підходів щодо визначення сутності переходу суб’єктивних цивільних прав та обов’язків. Аналізуються наукові положення теорій континуальності та дискретності, що пояснюють зміст явища переходу прав та обов’язків. Визначається, що теорія континуальності будується на правонаступництві, що становить зміст похідного набуття суб’єктивних цивільних прав та обов’язків, в той час як теорія дискретності заперечує саму конструкцію переходу прав та обов’язків, визнаючи за термінами типу «перехід прав», «передача прав» умовне значення. Дискретний підхід пропонує розглядати такий перехід як припинення прав та обов’язків у однієї особи і їх виникнення в іншої.
 Визначаються переваги і недоліки зазначених підходів, рівень обґрунтованості наукових положень у контексті кожного з них. Висловлюється авторська думка стосовно порушеного питання.