Присвячено питанням кількісної ідентифікації валютних та інфляційних криз. У результаті оцінки наявних емпіричних досліджень були зроблені теоретичні узагальнення щодо етапів і типології валютних криз. Типи сучасних валютних криз: проблеми платіжного балансу, кризи фінансового надлишку, проблеми суверенного боргу, дефіцит державного бюджету, криза «раптової зупинки», самодостатні кризи.Визначено основні епізоди валютних криз в Україні та їхні причини. Це криза в 1993—1995 роках, пов’язана iз загальною економічною кризою після проголошення Україною незалежності; криза 1998—1999 років, викликана дефіцитом поточного рахунку і негативним впливом азійської фінансової кризи; криза 2008 року, що відбулася через збільшення зовнішнього боргу, кредитний бум, скорочення іноземних інвестицій і негативний вплив світової фінансової кризи; криза у 2014—2015 роках, що пов’язана головним чином із зовнішніми політичними шоками.Визначено взаємозв’язки між динамікою валютного курсу та інфляцією з використанням тесту на причинність Грейнджера. Індикатори індексу цін виробників, індексу споживчих цін і динаміки обмінного курсу використовувались як змінні в рівняннях причинності Грейнджера. Установлено, що в Україні динаміка валютного курсу спричиняє зростання цін (інфляцію) із лагом в один місяць.Визначено пороговий рівень інфляції для української економіки. Якщо індекс споживчих цін перевищує рівень 32 %, економічне зростання навряд чи буде можливим.Доведено, що виникнення валютних криз в Україні викликано шоковими явищами, а глибина їхніх наслідків пов’язана зі слабкістю національної економіки. За таких умов антикризова політика повинна бути спрямована на підтримку експортноорієнтованих галузей, усунення структурних диспропорцій в економіці, зниження рівня зовнішнього боргу і забезпечення інноваційного розвитку.