Мета роботи – оцінити діагностичну та прогностичну цінності показників варіабельності глікемії в пацієнтів з ішемічною хворобою серця (ІХС) на тлі оптимальної медикаментозної терапії після черезшкірного коронарного втручання.Матеріали і методи. У дослідженні взяв участь 121 хворий із порушеним обміном глюкози, залежно від наявності ІХС пацієнти були розподілені на дві групи: І група (n=65) – хворі з ІХС, ІІ група (n=56) – без ІХС. Варіабельність глюкози визначали за допомогою системи постійного моніторингу глюкози протягом 6 днів до початку дослідження. Методом вибору реваскуляризації коронарних артерій було черезшкірне коронарне втручання з подальшою оптимальною медикаментозною терапією. Результати дослідження оцінювали за наявністю в пацієнтів клінічних проявів прогресування ІХС та розвитку гострих серцево-судинних подій.Результати та обговорення. За співвідношенням статей, частотою шкідливих звичок та більшості супутніх захворювань групи були зіставними, середній вік пацієнтів становив 54,2 року. При зіставних початкових значеннях глікованого гемоглобіну (відповідно (7,3±0,9) і (7,5±1,2) %, p=0,29) показники варіабельності глікемії були статистично значуще вищими у хворих з ІХС (середній рівень глюкози – відповідно (8,6±2,1) проти (7,5±1,9) ммоль/л, p<0,05). Протягом спостереження (2 роки) у 20 (16,5 %) пацієнтів, з яких у 17 (14,1 %) в анамнезі була ІХС та у 3 (2,5 %) без попереднього діагнозу ІХС, було виявлено клінічні ознаки прогресування цього захворювання. У 7 (5,8 %) хворих виник гострий коронарний синдром – у 3 (2,5 %) виявлено нестабільну стенокардію, у 3 (2,5 %) – гострий інфаркт міокарда без зубця Q, в 1 (0,8 %) – гострий інфаркт міокарда із зубцем Q. Порівняння частоти розвитку та оцінка відносного ризику прогресування клінічної симптоматики ІХС та розвитку гострих серцево-судинних подій показало, що найбільш значущими факторами були відсоток часу у добі понад 5 %, протягом якого глікемія < 3,9 ммоль/л, та стандартне відхилення рівня глюкози понад 2 ммоль/л.Висновки. Підвищення варіабельності глікемії (стандартне відхилення рівня глюкози > 2 ммоль/л) та період гіпоглікемії (< 3,9 ммоль) більш як 3 % негативно асоціюються з клінічним прогресуванням ішемічної хвороби серця та розвитком повторних гострих серцево-судинних подій у пацієнтів середнього віку із супутнім цукровим діабетом після черезшкірного коронарного втручання на тлі оптимальної ліпідознижувальної терапії.