Анотація. Інвентарі бібліотек римо-католицьких монастирів Луцько-Житомирської дієцезії є важливим історичним джерелом з історії інтелектуального життя ченців, монастирської культури, а також шкіл, які діяли при монастирях. Вони є складовою частиною монастирської візитації – універсального документу, що містив опис всього монастирського комплексу та його майна. Мета статті – дослідити джерелознавчий потенціал бібліотечних інвентарів римо-католицьких монастирів Луцько-Житомирської дієцезії кінця XVIII – початку ХІХ ст. Методологія підпорядкована принципам науковості та історизму. Вона ґрунтується на методах джерелознавчого аналізу та синтезу. Акцент зроблено на методі критичного аналізу документального матеріалу. Наукова новизна. Вперше проаналізовано джерелознавчий потенціал інвентарів бібліотек одинадцяти монастирів Луцько-Житомирської римо-католицької дієцезії, що є складовою частиною візитацій, датованих кінцем XVIII – початком ХІХ ст. та збережених у фондах Державного архіву Житомирської області. Особи, які проводили візитацію, не керувалися визначеними вимогами щодо складання інвентаря бібліотеки. Віднайдені нами в архівних фондах інвентарі мають різну інформаційну наповненість. Деякі з них містять детальні відомості про наявні в бібліотеці монастиря книжки: автор/автори, назва книжки (повна чи скорочена), місце та рік друку, кількість наявних томів і примірників. Часто укладачі інвентарів записували лише назву книжки, її розмір, фізичний стан, кількість примірників. Зрідка зазначалися лише тематичні розділи книжкового фонду та кількість книжок у кожному з них. 
 Одна з найбільших бібліотек належала Луцькому монастирю тринітаріїв, про що свідчать візитації цього монастиря за 1799 р, 1816 р. та 1819 р. Однак лише інвентар бібліотеки за 1799 р. є детальним (займає 45 аркушів). У ньому було записано назву книжки, рік та місце виходу. Вивчення усіх трьох інвентарів дає змогу прослідкувати динаміку книжкового фонду бібліотеки: у 1799 р. він налічував 2177 книг, у 1816 р. – 2578, а у 1819 р. – 2368. Зменшення кількості книг у 1819 р. могло бути пов’язане з передачею начальної літератури для потреб парафіяльної школи, яка діяла при монастирі. 
 У 1799 р. монастир тринітаріїв у містечку Шумбар Кременецького повіту мав всього 19 книг, а основний бібліотечний фонд був перевезений до монастиря в Берестечку, де місцеві отці-тринітарії утримували школу. Станом на 1816 р. в їхньому розпорядженні було близько півтори тисячі книг, але інвентарний опис цієї книгозбірні дає можливість лише визначити її жанровий репертуар та вказати особу бібліотекара. Ним був отець Норберт Підвисоцький.
 Велику бібліотеку (близько тисячі книжок) згромадили реформати у селі Дедеркали біля Кременця. Наявність детального інвентаря дає змогу визначити її тематичну наповненість, час і місце друку творів. Найбільше з книг походили з друкарень Венеції, Львова, Варшави та Кракова. 
 У візитації монастиря піарів у Дубровиці Рівненського повіту 1818 р. книгозбірня поділялась на костельну, монастирську, парафіяльної школи та колегіуму (повітової школи), які функціонували при монастирі. Найбільше книжок налічувала бібліотека колегіуму: у розпорядженні учнів та учителів закладу було 2087 творів, виданих у XVI – на початку ХІХ століття. 
 Візитації двох францисканських монастирів (у Межирічі Острозькому і Кременці) за 1819 р., в яких вміщені невеликі інвентарні описи книгозбірень, засвідчують, що францисканці зібрали порівняно небагато книжок (близько трьохсот), головним чином, твори, необхідні для проповідницької діяльності. 
 Висновки. Проаналізовані інвентарі монастирських бібліотек подібні між собою кількома рисами: поділом на тематичні розділи (хоча інколи по-різному названі), чисельною перевагою латиномовних книжок, домінуванням серед творів польською мовою проповідницької і навчальної літератури, відсутністю інкунабул, збереженістю книг, виданих переважно у XVIII столітті.
 Ключові слова: інвентар бібліотеки, монастирська бібліотека, церковна візитація, стародруки, римо-католицькі монастирі, Луцько-Житомирська дієцезія, Волинська губернія.
Read full abstract