У сучасних умовах повномасштабного вторгнення та загострення військово-політичної обстановки, надійність та ефективність Сил оборони України набуває критичного значення. Ця ситуація висунула високі вимоги до професійної підготовки військових спеціалістів, особливо офіцерів тилу, дефіцит яких гостро відчувається у Державній прикордонній службі України. Це обумовило необхідність системного перегляду та вдосконалення освітніх програм, адже динаміка бойових дій вимагає відповідних логістичних процесів.Статтю присвячено обґрунтуванню та формуванню фахових компетентностей спеціалізації освітньої програми “Організація діяльності тилових підрозділів ДПСУ”. Автори ґрунтовно аналізують сутність поняття “компетентність” на основі наукових джерел українських та польських вчених. Розглядаються ключові, професійні та фахові компетентності, підкреслюючи, що останні є вирішальними для ефективного виконання службових обов’язків у конкретній спеціалізації. Фахова компетентність трактується як інтегральна якість особистості, що проявляється через ціннісно-мотиваційний, когнітивний, праксеологічний та інші компоненти.На основі детального аналізу професійної діяльності офіцерів тилових підрозділів, у статті виділено та обґрунтовано шість ключових напрямів їхньої роботи: планування та організація військового господарства; робота з матеріальними засобами (облік, зберігання, списання); експлуатація технічних засобів та утримання об’єктів тилу; житлово-експлуатаційне забезпечення та утримання казарменого фонду; контроль якості матеріалів та продуктів; планування та контроль підготовки особового складу з тилових питань.У результаті дослідження сформульовано шість фахових компетентностей, які мають стати основою для розробки сучасної освітньої програми з підготовки офіцерів тилових підрозділів ДПСУ. Запропоновані освітні компоненти дозволять створити інноваційне середовище, що відповідатиме вимогам сьогодення. Автори наголошують, що подальші дослідження будуть спрямовані на вивчення змін у тиловому забезпеченні у світлі трансформації на логістичне, що є частиною євроатлантичної інтеграції України.

Current challenges caused by the full-scale aggression and the introduction of martial law in Ukraine require a radical transformation of the military education system, particularly the combined military training of the State Border Guard Service of Ukraine (SBGSU) officers. The growing dynamics of combat operations and the enemy’s causation of atypical threats necessitate a shift from the traditional and reactive combined military training model to the paradigm of anticipatory training. The purpose of the article is to theoretically substantiate and draw up a structural and functional model for the formation of anticipatory competence of SBGSU officers in the critical areas of Combat Support including navigation, metheorological and topogeodetic support. In the research the methods of system analysis, modeling, and analysis of operational requirements arising from the experience of the full-scale war are applied. Modern researches indicate the need for a significant cognitive shift in the focus of anticipatory training. This means that an officer’s success in modern warfare depends not only on mastering technical procedures but also on their cognitive readiness. Anticipatory training should be aimed at “shaping thinking”, enabling the officer to process incomplete or contradictory information and make decisions regarding hypothetical threats. The proposed concept of anticipatory competence has a three-component architecture (cognitive, functional and operational, axiological and motivational), with cognitive readiness and critical thinking at its core. The necessity of intensifying training through simulation modeling and the integration of digital platforms (e. g., e-FLETC and MOODLE) is substantiated. The research results provide a basis for updating the educational and professional programs of military education institutions of the SBGSU, aimed at forming officers capable of effectively performing combat support tasks in conditions of high uncertainty and interoperability with NATO standards.

The article examines the problem of developing leadership competence to officers of the Communications and Cyber Security Troops as an essential condition for ensuring their professional readiness to effectively perform tasks in combat duty areas. It is emphasized that under modern conditions of increasing threats in the cyberspace and radio-electronic environment, leadership competence becomes an integral characteristic that determines an officer’s ability to organize a unit, coordinate interaction, make decisions under uncertainty, and maintain the moral and psychological resilience of subordinates. The analysis of recent scientific studies, as well as Ukrainian normative documents and NATO doctrinal provisions, has made it possible to identify factors that significantly influence the formation of leadership competence: educational and pedagogical, organizational and managerial, socio-psychological, and normative-doctrinal. Based on these factors, there have been defined pedagogical conditions which are advisable to implement in the process of professional training in higher military educational institutions and in the system of non-formal education. Particular attention is paid to the integration of leadership modules into training programs, the methodological support of managerial and communication skills development, the creation of a training environment close to combat duty conditions, the use of international experience, and the system of mentorship. The article highlights the importance of cross-cutting reinforcing conditions, including a unified assessment system, the development of digital infrastructure, and the preparation of instructors and educators. It has been proven that the integration of these conditions creates the foundation for the formation of a modern military leadership culture that meets both national normative requirements and international standards. The prospects for further research are seen in the development of diagnostic tools for determining the level of leadership competence of the Communications and Cyber Security Troops officers, the adaptation of international leadership models to the Ukrainian context, as well as the design of digital educational environments that simulate real combat duty conditions and ensure the comprehensive preparation of future officers.

У статті розкрито сутність, методичні засади та практичний досвід підготовки офіцерів оперативного рівня Державної прикордонної служби України в системі неформальної освіти. Обґрунтовано, що сучасні трансформаційні процеси у секторі безпеки й оборони України, спричинені збройною агресією російської федерації та активною інтеграцією України до євроатлантичного безпекового простору, актуалізують потребу у вдосконаленні системи професійної підготовки військових керівників. Установлено, що ефективність діяльності органів і підрозділів ДПСУ значною мірою залежить від розвитку аналітико-прогностичних, управлінських і лідерських компетентностей офіцерів оперативного рівня, які формуються як у межах формальної, так і неформальної освіти. Охарактеризовано вітчизняний досвід організації професійної освіти та лідерства, який передбачає упровадження сучасних освітніх практик ‒ модульного навчання, симуляцій, моделювання, фасилітації, наставництва, аналізу бойових дій і міжвідомчих тренінгів. Визначено специфіку курсу оперативного рівня (L-3) як ключового етапу підготовки офіцерів до прийняття управлінських рішень у складній і динамічній оперативній обстановці, а також розкрито його відповідність стандартам професійної військової освіти НАТО. Здійснено порівняння із досвідом інших вищих військових навчальних закладів, де реалізуються аналогічні підходи до формування оперативних компетентностей офіцерів. Виокремлено основні тенденції розвитку неформальної військової освіти, зумовлені бойовим досвідом Збройних Сил України у війні проти російських військ, зокрема модульність і гнучкість навчання, використання симуляцій та ігрових технологій, впровадження післядійового аналізу, розширення наставництва, підвищення ролі психологічної стійкості та інтеграцію стандартів НАТО. Зроблено висновок, що неформальна освіта є важливим чинником розвитку професійної компетентності офіцерів оперативного рівня та формування нової культури військового лідерства. Окреслено перспективи подальших досліджень, пов’язані з розробленням моделі інтеграції формальної, неформальної й інформальної освіти, стандартизацією методики післядійового аналізу, створенням цифрової платформи професійного навчання й узгодженням націнальних курсів L-рівнів зі стандартами НАТО.

У статті розглянуто проблему формування мотивації здобувачів вищої освіти до вивчення військового (корабельного) господарства у Національній академії Державної прикордонної служби України. Показано, що ефективне функціонування прикордонних підрозділів значною мірою залежить від рівня підготовки офіцерів у сфері організації тилового забезпечення, що включає матеріально-технічне забезпечення, обслуговування озброєння та техніки, побут військовослужбовців. Наведено результати емпіричних досліджень, які засвідчили переважно низький і середній рівень компетентностей курсантів та слухачів щодо організації військового (корабельного) господарства. Визначено ключові чинники, які негативно впливають на мотивацію: розрив між теорією і практикою, відсутність сучасної матеріально-технічної бази, недооцінка дисципліни як другорядної. Показано роль викладача з практичним досвідом, здатного трансформувати теоретичні знання у ціннісні орієнтири для курсантів. Проаналізовано вплив зарубіжного досвіду на підготовку офіцерів: у військовій освіті США та країн НАТО логістика інтегрується у навчальні програми з перших курсів, а успіх бойових дій прямо пов’язується з якістю забезпечення. Узагальнення поглядів провідних військових діячів (Дж. Меттіс, Дж. Нейгл, В. Маркус, С. Кривонос, В. Залужний) підтверджує, що мотивація майбутніх офіцерів має формуватися не лише на знаннях, а й через особистий приклад, практичну орієнтацію й усвідомлення критичної ролі тилу в сучасній війні. Результати дослідження можуть бути використані для вдосконалення освітніх програм, упровадження кейс-методів та оновлення навчальної бази з метою підвищення професійної готовності майбутніх офіцерів-прикордонників.

Статтю присвячено вивченню ефективності застосування інтерактивних методів навчання у процесі викладання навчальної дисципліни “Прикордонний контроль” для майбутніх офіцерів-прикордонників. Актуальність дослідження зумовлена потребою підготовки фахівців, здатних до самостійної аналітичної діяльності, прийняття обґрунтованих рішень в умовах невизначеності й ефективної координації дій у нестандартних оперативних ситуаціях. Авторка доводить, що традиційна лекційно-семінарська система з акцентом на запам›ятовування інформації не забезпечує достатньої підготовки фахівців, які мають діяти в ситуаціях швидкої зміни обстановки та нести високу відповідальність за свої рішення. Авторка детально аналізує найефективніші інтерактивні методи під час викладання дисципліни “Прикордонний контроль”, зокрема метод ділової гри, кейс-метод, метод рольової гри, моделювання реальних ситуацій та метод проєктів, що забезпечують глибоке засвоєння знань, розвивають практичні вміння, створюють умови для розвитку вміння командної взаємодії, підготовки до служби в умовах підвищеного навантаження, сприяють формуванню готовності їх до викликів сучасності. Авторка акцентує увагу на актуальності того чи іншого методу в залежності від виду заняття, його теми та цілей. У статті розкрито роль викладача в інтерактивному навчанні. Визначено психолого-педагогічні переваги підготовки майбутніх офіцерів із застосуванням інтерактивних методів. Визначено критерії оцінювання ефективності інтерактивних методів, що включають не лише теоретичні знання, а й практичні вміння застосовувати їх у конкретних ситуаціях, швидкість та точність ухвалення рішень, здатність виявляти ризикові фактори, грамотність спілкування з особами різних категорій, вміння працювати в команді та координувати дії колег. Відображено результати опитування курсантів щодо ефективності інтерактивного навчання в процесі підготовки до майбутньої професійної діяльності. Практична значущість дослідження полягає в обґрунтуванні ефективності застосування інтерактивних методів навчання в процесі підготовки майбутніх офіцерів-прикордонників для забезпечення необхідного рівня компетентності та готовності до професійної діяльності з питань здійснення прикордонного контролю. Визначено перспективи подальших досліджень у напрямі розробки конкретних кейсів на основі реальних професійних ситуацій.

У статті висвітлено дослідницький та комунікативний аспекти професійної підготовки офіцерів вищого рівня в Університеті морської піхоти та Академії берегової охорони США. Новизна дослідження полягає у виокремленні дослідницького та комунікативного підходів у навчальній практиці військових навчальних закладів США, актуальних для України. Охарактеризовано пріоритети професійного навчання в Командно-штабному коледжі морської піхоти та Академії Берегової охорони, де зосереджуються на розвитку в офіцерів готовності знаходити актуальні та переконливі рішення складних проблем, стратегічного і критичного мислення, інноваційності, ініціативності, співпраці та лідерства. Академічні дослідження тут вважають одним з найкращих варіантів підготовки до умов сучасного бою, а здатності працювати з інформацією, виокремлювати факти від необґрунтованих припущень і приймати рішення у складній ситуації – безцінними для успішного військового лідера. Детально розкрито комунікативний підхід у Центрі навичок комунікації лідера, філософія навчання якого передбачає, що для офіцера ефективні навички письмового та усного спілкування є не лише демонстрацією розвиненості мислення, а й нагальною необхідністю. Для розвитку військових лідерів як сильних мислителів, письменників та ораторів центр проводить семінари, курси та індивідуальні консультації щодо письма, мовлення і досліджень, організовує критичні дебати та пропонує систему письмових завдань від звичайних довідкових матеріалів і презентацій до аргументативних есе та академічних дослідницьких робіт. Зроблено висновок, що для України такий досвід має великі перспективи насамперед щодо переорієнтації системи військової освіти на більшу увагу до дослідницького навчання та розширення простору докладання інтелектуальних зусиль. Це означає збільшення масштабу пізнавальних зацікавлень офіцерів, пропагування вартісності когнітивної вправності та професійного розвитку, доцільності й необхідності підвищення рівня свого інтелектуального потенціалу через дослідження і практики професійного читання.

У статті представлено результати теоретичного узагальнення й аналізу практичного досвіду формування здатності фахівців з навігації і управління судном до управління системою безпеки судноплавства. Обґрунтовано, що сучасна морська діяльність характеризується високим рівнем ризику, технологічною складністю та залежністю від людського чинника, що зумовлює потребу у фахівцях, здатнихзабезпечувати безаварійне судноводіння на основі системного управління безпекою. На основі аналізу наукових джерел визначено структуру здатності фахівців до управління системою безпеки судноплавства, яка охоплює п’ять взаємопов’язаних компонентів: когнітивно-аналітичний, організаційно-управлінський, комунікативно-інтерактивний, ціннісно-мотиваційний та аналітико-прогностичний. Здатність трактується як інтегрована характеристика особистості судноводія, що поєднує знання про морське законодавство і стандарти безпеки, уміння аналізувати та прогнозувати ризики, координувати дії екіпажу, підтримувати ефективну комунікацію і виявляти лідерську поведінку в умовах невизначеності. Проаналізовано міжнародний досвід провідних морських університетів, де процес формування зазначеної здатності реалізується через компетентнісно орієнтовані програми, симуляційне навчання, використання електронних картографічних систем, технологій віртуальної та доповненої реальності, а також методів оцінювання дій курсантів у кризових сценаріях. Охарактеризовано українську практику морської освіти, у межах якої відбувається активне впровадження міжнародних стандартів, модернізація тренажерних комплексів, поєднання теоретичних і практичних модулів, упровадження технологій електронного навчання і симуляційних тренінгів. Визначено, що основними напрямами вдосконалення є міждисциплінарна інтеграція змісту підготовки, формування культури безпеки, розвиток навичок командного лідерства і формативного оцінювання професійних дій курсантів. Зроблено висновок, що формування здатності до управління системою безпеки судноплавства є багатовимірним процесом, який потребує узгодження педагогічних, психологічних, управлінських і технологічних підходів.

Статтю присвячено обґрунтуванню специфіки формування системних знань майбутніх офіцерів-прикордонників щодо організації та здійснення прикордонного контролю в процесі професійної підготовки. Актуальність дослідження зумовлено необхідністю підготовки офіцерів, здатних до самостійної аналітичної діяльності, приймати обґрунтовані рішення в умовах невизначеності й ефективно координувати дій у нестандартних оперативних ситуаціях. Зазначено, що традиційний підхід до навчання, орієнтований на засвоєння розрізнених фактів і алгоритмів, виявляється недостатнім для підготовки офіцера, здатного до цілісного сприйняття оперативно-службової діяльності як комплексу взаємопов’язаних елементів. У статті розкрито сутність системних знань як цілісної сукупності взаємопов’язаних елементів, що характеризуються структурованістю, інтегрованістю та практичною спрямованістю. Проаналізовано роль професійно орієнтованих знань у забезпеченні прикордонної безпеки та акцентовано увагу на зв’язку між теоретичною підготовкою та практичною діяльністю офіцера-прикордонника. Доведено, що системне розуміння професійної реальності забезпечує здатність до аналітичного мислення, прогнозування розвитку оперативної обстановки та конструювання адекватних рішень на основі загальних принципів. Особливу увагу приділено аналізу дисципліни “Прикордонний контроль”, що синтезує знання з різних галузей навколо розв’язання конкретних професійних завдань. Розкрито значення міждисциплінарних зв’язків, аналітичних процедур, узагальнення та моделювання прикордонних ситуацій у формуванні системного мислення курсантів-прикордонників. Обґрунтовано, що комплексний характер дисципліни створює природні передумови для розвитку здатності до цілісного бачення професійних процесів і прийняття ефективних рішень. Практична значущість дослідження полягає в обґрунтуванні необхідності переорієнтації освітнього процесу на формування цілісної професійної картини в майбутнього офіцера-прикордонника через використання проблемних методів навчання та комплексних ситуаційних завдань. Визначено перспективи подальших досліджень у напрямі розробки конкретних методик формування системного мислення та створення діагностичного інструментарію для оцінювання рівня сформованості системних знань майбутніх офіцерів-прикордонників.