У статті здійснено дослідження передумов впровадження цифрових технологій та інновацій в процеси управління промисловими підприємствами в умовах регіональних дисбалансів. Метою дослідження є обґрунтування сучасних передумов та факторів впровадження цифрових технологій та інновацій в систему процесів управління промислового підприємства враховуючи регіональні дисбаланси в економіці України. Актуальність дослідження визначається прискореними темпами цифровізації економіки та нерівномірності регіонального розвитку в Україні та визначення їх впливу на управління промисловими підприємствами. Аналіз передумов дозволить виявити вплив регіональних факторів на формування ефективної інноваційної системи управління промисловими підприємствами, яка побудована на основі цифрових технологій. Методи використані під час проведення дослідження: порівняння – для визначення основних тенденцій сучасних досліджень за темою; аналізу та синтезу – для оцінки витрат на інновації, Індексу цифрової трансформації регіонів, інноваційно активних промислових підприємств; узагальнення – для формування виділення ключових передумов використання цифрових технологій та інновацій промисловим підприємствам та формування висновків з дослідження. Результатами дослідження є виявлені сучасні передумови впровадження цифрових технологій та інновацій в процеси управління промисловими підприємствами в контексті регіональних дисбалансів: посилення цифрових розривів між регіонами, нерівномірність інноваційної діяльності в регіональному розрізі, регіональна неоднорідність витрат промислових підприємств на інновації. Результати дослідження дозволяють сформувати стратегію адаптації системи управління промисловим підприємством на основі цифрових технологій та управлінських інновацій. Перспективами подальших досліджень за напрямом є аналіз галузевих факторів, що впливають на здатність промислових підприємств до інноваційної діяльності та цифрової трансформації.

Стаття присвячена дослідженню управління відходами підприємств агропромислового комплексу України на засадах впровадження інновацій. Аналіз статистичних даних засвідчив, що хоча частка відходів АПК в загальній структурі є невеликою, ці відходи можуть становити підвищену екологічну загрозу через токсичність або біологічну активність. Дослідження висвітлює основні виклики, серед яких відсутність системної нормативно-правової бази, застарілі практики утилізації, нерозвинена інфраструктура, низький рівень цифровізації та обмежена інвестиційна привабливість. Обґрунтовано необхідність формування механізму управління відходами, що інтегрує технологічну модернізацію, цифрові рішення, економічні стимули, освітні програми та інституційну підтримку. Особлива увага приділяється сучасним підходам, таким як анаеробне зброджування для виробництва біогазу, плазмова газифікація, автоматизовані системи сортування на основі штучного інтелекту, хімічна переробка та технології дистанційного моніторингу. Такі інноваційні рішення розглядаються як ключові для забезпечення ресурсоефективності, зниження екологічних ризиків та створення нових можливостей для виробництва енергії й вторинної сировини. Чітке розуміння етапів процесу управління відходами підприємств АПК з урахуванням впровадження інновацій надало можливість сформувати відповідний механізм. Запропонований механізм управління підкреслює важливість ранньої ідентифікації джерел відходів, розвитку регіональних переробних хабів та впровадження систем екологічного менеджменту на основі ISO 14001 та показників ESG. Інституційна співпраця з місцевими органами влади, галузевими асоціаціями та міжнародними програмами визначена як ключовий рушій впровадження. Таким чином визначено, що інтеграція інноваційних технологій, фінансової підтримки та цифрових інструментів моніторингу забезпечить перехід агропромислового сектора до сталого, циркулярного та інноваційно-орієнтованого розвитку, підвищивши його конкурентоспроможність як на внутрішньому, так і на глобальному рівні.

Стаття присвячена формуванню стратегії підвищення конкурентоспроможності підприємства шляхом просування інноваційної продукції. Досліджено діяльність ТОВ «Люстдорф» щодо просування молока з підвищеним вмістом білка, орієнтованого на потреби спортсменів та споживачів із активним способом життя. Авторами проаналізовано динаміку фінансових показників ТОВ «Люстдорф» за період 2022-2024 років. Розглянуто інноваційну діяльність підприємства, як платформу для подальшого зростання в контексті запуску мікрофільтрованого молока в Україні. Авторами визначено розширення стратегічного вибору за рахунок використання технологічної платформи, що прискорює вихід нового продукту на ринок. Наведено інноваційні передумови підвищення конкурентоспроможності ТОВ «Люстдорф» як керованої комбінації технологічної бази та організаційних практик. Авторами досліджено фактори які впливатимуть на виведення інноваційного високобілкового молока на ринок, запропоновано три цінові сценарії для компанії. Проведено PESTEL-аналіз з урахуванням усіх основних блоків, ключових драйверів та очікуваного вектору. Теоретичним підґрунтям дослідження є сучасні концепції стратегічного менеджменту та інноваційного розвитку, які трактують інновації як базовий чинник формування довгострокових конкурентних переваг. На основі результатів PESTEL-аналізу побудовано матрицю вибору стратегій, що дозволила зіставити зовнішні можливості й загрози з внутрішнім потенціалом підприємства та виокремити доцільні напрями зростання. Важливою складовою є також аналіз операційних ризиків, що дало змогу визначити пріоритетні сфери управління. Такий підхід демонструє, що конкурентоспроможність підприємства визначається не лише технологічними інноваціями, а й здатністю інтегрувати ризик-менеджмент у стратегічне планування. Запропоновано використовувати стратегію суміжних інновацій із низьким технологічним ризиком, яка дозволить зменшити собівартість, використовуючи наявні ресурси компанії. Досліджено позитивні аспекти впливу даної стратегії на конкурентоспроможність підприємства. Результати дослідження окреслюють перспективи подальшого аналізу впливу інновацій на ефективність виробництва та конкурентні переваги підприємства.

Метою дослідження є обґрунтування та розробка методологічного інструментарію оцінювання рівня розвитку циркулярної біоекономіки в Україні з урахуванням інтеграції економічного, соціального та екологічного вимірів сталого розвитку. Методика дослідження базується на застосуванні процесного та індексного підходів, поєднанні методів інтегрального оцінювання, суми місць та експертних оцінок, що дозволило сформувати систему критеріїв та індикаторів для кількісної діагностики. Результати підтверджують ефективність авторського алгоритму побудови інтегрального індексу, який забезпечує комплексне відображення стану та динаміки розвитку за ключовими блоками: ресурсне забезпечення, інноваційне виробництво, стале споживання, поводження з відходами. Практична значущість одержаних результатів полягає у можливості використання запропонованої методики як інструменту стратегічного моніторингу та формування управлінських рішень на національному й регіональному рівнях.

Мета дослідження полягає у розробленні комплексного підходу до визначення поняття «гібридна робота», що поєднує мультипросторовий та управлінський підходи. Методика дослідження базується на аналізі та узагальненні результатів наукових і практичних джерел за період 2020–2025 рр., систематизації визначень гібридної роботи та виокремленні ключових характеристик. Отримані результати дали змогу визначити гібридну роботу як форму організації праці, що реалізується у п’яти взаємопов’язаних просторах (фізичному, цифровому, часовому, соціальному та ментальному) та функціонує через систему домовленостей між працівником і роботодавцем. Практична значущість полягає у створенні концептуальної основи для подальшої класифікації видів гібридної роботи та розроблення управлінських інструментів, здатних забезпечити баланс між організаційними правилами та автономією команд і працівників.

Стрімкий розвиток різних типів штучного інтелекту (ШІ), налагодження взаємовідносин між ними визначають ймовірність формування техногенної економіки, яка характеризується своєю автономністю від участі людини, зокрема в умовах Індустрії 4.0. Показана актуальність розроблення моделі економічних відносин між різними типами ШІ, що відкриє можливість описати структуру техногенної економіки, виокремити основні принципи її функціонування, а також спрогнозувати вектор її розвитку у майбутньому. У статі висунуто гіпотезу, що техногенна економіка наслідує і відтворює сценарії розвитку традиційної економіки. У свою чергу для розробки моделі техногенної економіки це відкрило можливість застосування у якості аналогії прогностичної моделі еволюції та революції економічних відносин між економічними суб’єктами в умовах традиційної економіки. Запропоновано виокремлювати етап первинної техногенної економіки, у межах якої виділені економічні ролі, економічні суб’єкти, обгрунтовані економічні цінності, що визначають економічну владу. Три етапи прогностичної моделі первинної техногенної економіки були виокремлені у вигляді послідовного сценарію еволюції економічних відносин між різними типами ШІ. Продемонстровано, що у процесі еволюції економічних відносин економічна влада поступово зсувається від економічного суб’єкта, що виробляє інформаційні ресурси, до економічного суб’єкта, який виконує функції посередника, і надалі до економічного суб’єкта, що грає роль споживача у техногенній економіці. Передбачено процеси революції економічних відносин первинної техногенної економіки як результат появи певної інноваційної технології, що передбачатиме трансформацію економічних цінностей, формування нового типу техногенної економіки у вигляді наступного витку еволюції. Обгрунтовано, що новий тип техногенної економіки еволюціонуватиме за сценарієм, що продемонстрований у статті на прикладі етапу первинної техногенної економіки. У статті було показано, що прогностична модель техногенної економіки відкриває можливість для людства завчасно адаптуватися до майбутніх економічних змін.

У даній статті комплексно досліджується застосування передових методів інтелектуального аналізу даних (Data Mining), зокрема глибоких нейронних мереж (DNN) та рекурентних нейронних мереж (RNN), для оптимізації управління інвестиційними портфелями. Незважаючи на теоретичну цінність класичних портфельних теорій, їхня неефективність у умовах швидкозмінних ринків обумовлює необхідність розробки сучасних підходів до прогнозування фондових ринків. Дане дослідження ґрунтується на аналізі часових рядів із застосуванням порівняльного підходу до оцінки ефективності моделей DNN та RNN у прогнозуванні динаміки цін акцій та подальшій оптимізації структури інвестиційного портфеля. Результати дослідження, отримані на основі ключових метрик якості (MSE, MAE, MAPE, R²), демонструють перевагу моделі RNN, яка системно показує кращу відповідність реальним ринковим даним у порівнянні з DNN. Прогнозні моделі, побудовані на основі RNN, дозволяють формувати портфель з оптимальними співвідношеннями доходу та ризику, максимально наближеними до реальних ринкових умов, а також забезпечують більш точний розподіл ваг активів. Це свідчить про вищу прогностичну точність RNN у задачах розподілу активів та управління портфелем. Можна зробити висновок, що RNN, завдяки архітектурі, орієнтованій на обробку послідовних даних, є перспективнішим інструментом для прогнозування фінансових часових рядів. Отримані результати підкреслюють потенціал методів інтелектуального аналізу даних для вдосконалення інвестиційних стратегій та обґрунтовують необхідність подальших досліджень щодо розробки гібридних моделей для оптимізації портфелів у умовах високої ринкової волатильності. Окрім того, в статті розглядаються практичні аспекти імплементації цих моделей у реальні системи торгівлі, аналізуються обмеження, пов'язані з їхнім застосуванням, та пропонуються напрями подальших досліджень для подолання цих обмежень. Дослідження також висвітлює важливість обробки великих масивів даних реального часу та необхідність адаптації моделей до різних ринкових режимів для забезпечення стабільної ефективності.

Розкрито теоретико-прикладні аспекти інтеграції системи санкційного скринінгу у процеси фінансового моніторингу логістичних підприємств в умовах посилення міжнародного санкційного тиску та ускладнення зовнішньоекономічної діяльності, спричинених російсько-українською війною. Узагальнено сучасні підходи до ідентифікації та мінімізації санкційних ризиків, а також проаналізовано міжнародне й національне нормативно-правове регулювання у сфері санкційного комплаєнсу. Запропоновано авторську класифікацію санкційних ризиків для логістичних підприємств з урахуванням специфіки їх операційної діяльності. Розроблено практичні рекомендації щодо поетапної інтеграції процедур санкційного скринінгу у фінансовий моніторинг, а також визначено напрями вдосконалення внутрішніх політик управління санкційними ризиками. Підкреслено важливість наукового супроводу процесів імплементації санкційного контролю в логістиці з урахуванням міжнародних стандартів і кращих практик ризик-менеджменту.

Запровадження на прикладному рівні здобутків технологічного прогресу, позитивних ефектів від автоматизації та трендів індустрії 4.0 є неможливим без пошуку інновацій, придатних для підвищення рівня ефективності діяльності підприємств у процесі їх стратегічного розвитку. Метою дослідження є узагальнення характеристик змістової сутності поняття стратегії в управлінні інноваційними процесами на підприємствах у ринковому середовищі задля формалізації інформаційного ресурсу для менеджменту підприємств, які перебувають на етапі розроблення власних стратегій інноваційного розвитку. У дослідженні були використані методи синтезу, аналізу, систематизації, узагальнення. Проаналізовано класичні підходи та наукові школи стратегічного та інноваційного менеджменту, доведено важливість синергетичного зв’язку між цими напрямами управлінської діяльності на теоретико-методичному та прикладному рівнях.

Стаття присвячена дослідженню ролі цифрових технологій у вдосконаленні ризик-менеджменту аграрного сектору України в умовах воєнного стану. Визначено сутність ризик-менеджменту. Розглянуто особливості ризик-менеджменту безпосередньо аграрних підприємств України у сучасних умовах воєнного стану. Проаналізовано основні види ризиків, з якими стикаються аграрні підприємства, включаючи природно-кліматичні, технологічні, фінансові, ринкові, соціальні, екологічні та воєнні ризики. Проведено аналіз цифрових інструментів та технологій ризик-менеджменту, які вже зараз використовують аграрні підприємства і які можуть бути ефективними и умовах воєнного стану. Зроблено висновок, щодо важливості цифровізації ризик-менеджменту задля забезпечення ефективного функціонування та стратегічного розвитку аграрної галузі України з метою забезпечення продовольчої безпеки в умовах викликів воєнного стану.