Abstract
Проблеми дискримінації корінних народів проникли в свідомість міжнародної громадської думки порівняно недавно, на зламі сімдесятих та вісімдесятих років ХХ століття. Заходи, ініційовані індіанцями, протягом наступних років були продовжені саамами, інуїтами, маорі та аборигенами, а за ними, в цьому напрямку, попрямували інші корінні народи у всьому світі. Це змусило держави розробити нові системи захисту прав осіб, що належать до цих громад. Через декілька десятиліть це призвело до створення системи міжнародних стандартів захисту кодифікованих у двох актах: Конвенції МОП № 169 та Декларації ООН про права корінних народів. Держави, в яких проживають корінні народи, прийняли різні стратегії дій. Метою цієї статті є представлення і пояснення заходів, що вживаються Норвегією та її залучення до будівництва системи міжнародного захисту прав корінних народів на фоні внутрішньої політики держави.
Sign-in/Register to access full text options 
Talk to us
Join us for a 30 min session where you can share your feedback and ask us any queries you have
Schedule a callDisclaimer: All third-party content on this website/platform is and will remain the property of their respective owners and is provided on "as is" basis without any warranties, express or implied. Use of third-party content does not indicate any affiliation, sponsorship with or endorsement by them. Any references to third-party content is to identify the corresponding services and shall be considered fair use under The CopyrightLaw.
