Abstract
In this article, I analyze one of the aspects of intertextuality in the prose writings of Viktor Petrov-Domontovych. This writer interprets the notions of betrayal and apostasy in different contexts and playing with different historical backgrounds. In his short story “Apostol” (Apostle), this writer presents the topic of faith and trust in a unique way, adding to evangelical plot the issue of knowledge, the reflections on religion and faith in the age of rationalism and skepticism. Suffering from ambiguity and doubts, the protagonists take full responsibility for their own choices. They reject the choice made for all people. Domontovych demonstrates the tragic aftermaths in the situation when a person takes the responsibilities of God and the responsibilities to improve the world. The reflections on the possibility and role of religion in the situation of defeat and despair were also important. Judas opposes other apostles, especially Thomas, as a person who belongs to the old age, who does not understand good news which renews the world. In the 1940s, Viktor Petrov-Domontovych is especially concentrated on the problem of social and cultural epochs, their cycles and the collapse progressive (including Marxist) model of development, on the division between “new” and “our” time.
Highlights
В українській радянській літературі 1920–1940-х рр. мотиви зради й христопродавства, сама постать Юди стають доволі актуаль ними, от тільки з суттєвими підмінами, пересмик уваннями й зміщеннями акцентів
Поет звертається до євангельського претексту: Ще вчора він слова точив мені медові, І стільки приязні було в облесній мові! Та утиральничок скрашав поважну стать
They reject the choice made for all people
Summary
У статті розглянуто один із аспектів надзвичайно широкого інтертекстуального поля прози Віктора Домонтовича. «Центр» такого свавілля звісно ж не толерує, Віктор Петров пише другий, м’якший і обачніший, варіант своєї розвідки, але й він не прийнятний для радянських роботодавців. Віктор Петров не міг тоді не думати про ймовірну еміґрацію, навіть, за деякими свідченнями, намацував для цього шляхи. Юда хоче втілити Ісусові ідеали (принаймні в тому вигляді, в якому він, не найкращий і не найстаранніший учень, їх зрозумів і засвоїв), не дбаючи про чистоту засобів досягнення високої мети, апостол хоче виправити помилки самого Творця. Спонуки й обставини його зради інакші, аніж Юдині; він подоланий не корисливістю, а лише страхом. Може, й зав важує відмінність, бо не вивчив і себе самого, бо самопізнання до його чеснот ніколи не належало. Домонтович, митець, що у багатьох своїх творах любив демонструвати релятивність усіх авторитетних істин, деконструювати міфи й ідео логеми, романіст, незрідка захоплений нібито самодостатніми мовними, формальними іграми, – тепер, підбиваючи підсумки і своєї неспокійної епохи, і свого творчого шляху в літера турі, запраг Абсолюту
Sign-in/Register to view highlights & summary Talk to us
Join us for a 30 min session where you can share your feedback and ask us any queries you have
Schedule a callDisclaimer: All third-party content on this website/platform is and will remain the property of their respective owners and is provided on "as is" basis without any warranties, express or implied. Use of third-party content does not indicate any affiliation, sponsorship with or endorsement by them. Any references to third-party content is to identify the corresponding services and shall be considered fair use under The CopyrightLaw.
