Abstract
Досліджено трансформацію становища місцевої шляхти після інкорпорації правобережних територій до Російської імперії. Аналізується варіативність імперської політики щодо досягнення соціальної стабільності у регіоні зі складною соціоетнічною структурою. Розглядається фундаментальний конфлікт між прагненням шляхти зберегти автономію та намаганням імперської влади встановити тотальний контроль. Особлива увага приділяється судовій владі як ключовому механізму узгодження інтересів центру та периферії. Виділено етапи імперської політики: від збереження річпосполитських процедур до активного впровадження російських органів за Катерини II, що призвело до часткової втрати впливу шляхти. Детально аналізується політика компромісів Павла I, спрямована на відновлення елементів попередньої судової традиції. При цьому зовнішня реставрація супроводжувалася посиленням бюрократичного контролю й обмеженням незалежності судів. Підкреслюється, що попри видимість повернення до старих порядків, фактичне функціонування нових установ було жорстко регламентоване імперською владою. Зроблено висновок, що локальна шляхта, незважаючи на незадоволення, була змушена прийняти нові «правила гри» через загрозу повної втрати впливу та асиміляції у середовищі імперської еліти.
Published Version
Talk to us
Join us for a 30 min session where you can share your feedback and ask us any queries you have
Schedule a callSimilar Papers
Disclaimer: All third-party content on this website/platform is and will remain the property of their respective owners and is provided on "as is" basis without any warranties, express or implied. Use of third-party content does not indicate any affiliation, sponsorship with or endorsement by them. Any references to third-party content is to identify the corresponding services and shall be considered fair use under The CopyrightLaw.
