Цивільно-правове регулювання посмертного донорства за досвідом зарубіжних країн

Abstract

Цивільно-правове регулювання посмертного донорства відіграє важливу роль у системах охорони здоров'я різних країн. У суспільстві виникають різноманітні етичні, правові й соціальні погляди, пов'язані з використанням органів після смерті людини. Метою дослідження є аналіз та порівняння досвіду зарубіжних країн в даному питанні. Досвід зарубіжних країн демонструє два основних підходи до регулювання: систему презумпції згоди (Opt-out) та систему інформованої згоди (Opt-in). У країнах із презумпцією згоди, таких як Іспанія, Франція та Австрія, кожна людина є визнаним донором, якщо за життя не висловила заперечення, що сприяє збільшенню кількості доступних для трансплантації органів. Натомість у країнах із системою інформаційної згоди, таких як США, Канада та Німеччина, посмертне донорство можливе лише за наявності письмової згоди людини, що забезпечує повагу до її волі, але може обмежувати кількість доступних органів. Важливу роль у процесі ухвалення рішень про донорство відіграють родини померлих. Звісно культурні та релігійні фактори також впливають на ставлення суспільства до цього питання. Системи цивільно-правового регулювання також передбачають механізми контролю, спрямовані на забезпечення прозорості процедур і дотримання етичних норм, захищаючи права донорів і реципієнтів. Тому, досвід зарубіжних країн про збалансування ефективності донорської системи та поваги до індивідуальних прав і культурних особливостей є надзвичайно важливим для сучасного суспільства. Посмертне донорство в Україні залишається важливою і водночас чутливою темою, яка потребує підвищення обізнаності серед населення. Потреба в органах для трансплантації значно перевищує їхню доступність, що впливає на тисячі пацієнтів, які очікують шансу на життя. Водночас культурні, релігійні та соціальні аспекти значною мірою впливають на ставлення суспільства до цієї практики. Реформа системи трансплантації, розпочата останніми роками, покликана змінити ситуацію, але для цього необхідна підтримка громадськості та відкритий діалог про етичні й моральні аспекти посмертного донорства. Стаття є теоретичним дослідженням даної тематики.