ОНІМІЯ СУЧАСНОГО УКРАЇНСЬКОГО ТЕЛЕМОВЛЕННЯ: КУЛЬТУРОМОВНИЙ АСПЕКТ

Abstract

У цій розвідці здійснено дослідження ономастикону сучасного українського телемовлення («Еспресо», «Прямий», «5-й» / 2022–2023 рр.) крізь призму культуромовних категорій. Враховано, що актуальна проблема значущості пропріативів у медіатексті має комплексний характер, оскільки передбачає лінгвістичну (ономастичну, культуромовну) та журналістикознавчу складові. Мета статті: розглянути основні риси онімії сучасного українського телемовлення в культуромовному вимірі. Завдання: схарактеризувати ономастикон телемовлення у зв’язку з основними комунікативними ознаками культури мовлення; з’ясувати об’єктивні та суб’єктивні чинники, що детермінують культуромовну специфіку актуалізації власних назв у телемовленні. Результати: емпіричний матеріал проаналізовано за критеріями правильності, точності, логічності, багатства, різноманітності тощо; визначено своєрідність пропріативних засобів реалізації базових комунікативних якостей; встановлено, що мотивація відбору, спосіб актуалізації онімів у медіатексті має об’єктивно-суб’єктивний характер, а труднощі вживання пропріативів, пошук оптимальних варіантів ускладнює не тільки значна кількість і різноманітність власних назв (часто не опрацьованих лексикографічно), а й надзвичайна мобільність цього лексико-граматичного класу слів. Висновки: культуромовний вимір є одним із основних як під час осмислення специфіки пропріативів у медіатексті, так і загалом в процесі вивчення телемовлення (у своїй основі професійної лінгвальної діяльності); проаналізовані приклади ономавжитку в більшості випадків засвідчують не лише його комунікативну оптимальність, в основному належний (подекуди майстерний) рівень вияву стрижневих комунікативних ознак, а й об’єктивну значущість самого ономастикону в контексті базових культуромовних категорій; зовнішній фактор (позамовна дійсність / просторово-часовий континуум) та загалом обставини комунікації є визначальними в актуалізації окремих одиниць та цілих комплексів власних назв (часом традиційно периферійних), які саме за посередництва ЗМІ входять в узус; категорії культури мови виступають як конкретні вимоги до професійного мовлення, критерії його досконалості, зокрема й на рівні пропріативів.