ПРОБЛЕМИ ПРАВОВОГО МЕХАНІЗМУ ВИЗНАЧЕННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ ШКОДИ І ЗБИТКІВ, ЗАВДАНИХ ВНАСЛІДОК РОСІЙСЬКОЇ ЗБРОЙНОЇ АГРЕСІЇ

Abstract

У статті розглядаються проблемні питання термінології відносин екологічної шкоди, завданої громадянам України внаслідок російської збройної агресії. У змісті базового закону екологічного законодавства вживаються не лише поняття «право на відшкодування неодержаних прибутків» та «компенсація шкоди», але також і такі як «відшкодування збитків і втрат», «відшкодування шкоди», «грошові стягнення за шкоду». Чинний Цивільний кодекс України розглядає збитки як реальні збитки та упущену вигоду, а поняття «відшкодування шкоди» та «компенсація шкоди» вживаються як тотожні. Інші нормативно-правові акти використовують та частково розкривають низку суміжних термінів із поняттям «екологічна шкода», як то – «вплив на довкілля», «шкода від забруднення», «збитки від забруднення», «шкода, завдана земельним ресурсам», «втрати надр», збитки, завдані водним ресурсам», «шкода, завдана атмосферному повітрю», «втрати лісового фонду», «збитки, завдані природно-заповідному фонду». Ще одним проблемним термінологічним напрямком є встановлення сутності понять «визначення шкоди», «визначення збитків», «оцінка шкоди», «оцінка збитків». Якщо перші взагалі не розкриваються у чинному законодавстві, то термін «оцінка» вживається у зв’язку із – «оцінкою реальних збитків», «оцінкою упущеної вигоди», «оцінкою потреб у відновленні майна». У підсумку встановлено, що у контексті вживання та розуміння термінів та понять, пов’язаних із ланками «шкода – втрати – збитки», «компенсація – відшкодування – відновлення» та «визначення – оцінка – розрахунок», наявна довільна, іноді безсистемна, варіативність, яка не враховує ні міжгалузевий понятійний апарат ні внутрішньогалузеву наступність, що не спрятиме позитивному вирішенню питань, пов’язаних із компенсацією екологічної шкоди і збитків, завданих Україні внаслідок російської збройної агресії.