Фактори ризику та можливості запобігання формуванню гастроезофагеальної рефлюксної хвороби в дітей шкільного віку

Abstract

Актуальність. У статті наведені основні проблеми ранньої діагностики гастроезофагеальної рефлюксної хвороби (ГЕРХ) у дітей шкільного віку, що призводять до пізнього виявлення та початку лікування. Метою дослідження було визначення основних факторів ризику, що можуть зумовлювати розвиток захворювання, а також тригерів, які провокують розвиток ГЕРХ у дітей шкільного віку. Знання факторів ризику може допомогти в профілактиці формування ГЕРХ у дітей та при вчасній діагностиці та терапії зменшити тяжкість захворювання та покращити показники якості життя. Матеріали та методи. У відкритому дослідженні брали участь 98 дітей шкільного віку (31 дівчинка, 67 хлопців) віком від 6 до 18 років (середній вік становив 14,2 року). Діагностика гастроезофагеальної рефлюксної хвороби була проведена відповідно до Наказу МОЗ України від 29.01.2013 № 59 «Про затвердження уніфікованих клінічних протоколів медичної допомоги дітям із захворюваннями органів травлення». При комплексному обстеженні проведено визначення можливих факторів ризику, для чого було здійснено детальний збір анамнезу: визначали характер харчування дитини та регулярність прийому їжі, режим дня, наявність та інтенсивність фізичного навантаження, наявність хронічного стресу (психотравмуючих ситуацій), тривалість сну, наявність шкідливих звичок, хибних харчових звичок. З анамнезу життя також з’ясовували тривалість грудного вигодовування та початок введення прикорму. Фізикальне обстеження було спрямоване також на виявлення так званих симптомів тривоги red flags, що можуть свідчити про наявність ускладнень чи органічної патології. Результати. В обох вікових групах переважали хлопчики, окрім того, вірогідно більше серед хворих із ГЕРХ було дітей з 2-ї групи — віком 13–17 років. Раннє введення прикорму було виявлено в обох групах, як і раннє штучне/змішане вигодовування. Більше 85 % дітей мали ознаки вегетативної дисрегуляції та наявну супутню патологію верхніх відділів травного тракту. Цікавим є той факт, що в більшості обстежених індекс маси тіла відповідав нормі, тобто цей фактор ризику не мав вірогідного значення. Висновки. У результаті проведеного дослідження визначено основні фактори ризику, що сприяють формуванню ГЕРХ у дітей двох вікових груп: 6–12 років та 13–17 років, а також проаналізовано взаємозв’язок окремих факторів ризику з різними формами ГЕРХ. Оптимізація первинної скринінгової діагностики ГЕРХ може бути досягнена завдяки використанню на амбулаторному етапі надання медичної допомоги адаптованого дитячого опитувальника за типом GERDQ, що включає питання не лише з типових стравохідних клінічних симптомів, але й із позастравохідних та атипових симптомів ГЕРХ. Більшість факторів ризику та тригерних факторів модифіковані, отже, контроль за станом дітей на етапі надання первинної медичної допомоги, що знаходяться в групі ризику з формування ГЕРХ, своєчасна діагностика та корекція факторів ризику чи рефлюксних порушень, що виникають за наявності цих факторів, дозволять запобігти розвитку захворювання чи появі тяжкого перебігу, що підвищить якість життя пацієнта.