Персоніфіковане лікування хворих на рак яєчників

Abstract

Актуальність проблеми. Сьогодні «золотим стандартом» лікування раку яєчників (РЯ) стадій IС-IIIC є оперативне втручання з наступним курсом післяопераційної хіміотерапії препаратами платини. До 40% хворих із РЯ є первинно резистентними або рефрактерними (тобто не чутливими) до платини. Прогнозування чутливості пухлини до препаратів платини та застосування патогенетично обґрунтованих методів підвищення чутливості пухлини до платини є актуальною проблемою онкогінекології. Метою роботи було покращення безпосередніх та відділених результатів лікування хворих на епітеліальний рак яєчників шляхом підвищення чутливості пухлини до хіміотерапії першої лінії.Матеріал та методи дослідження. Обстежено 350 пацієнток з РЯ III–IV стадії, яким були виконані оптимальні, субоптимальні або неоптимальні циторедуктивні операції. Всі жінки були розділені 2 групи: І група (група контролю) — хворі на рак яєчників (n = 50), які одержують стандартну ад’ювантну платинову хіміотерапію першої лінії без використання розробленої концепції; ІІ група — 300 хворих, яких, на підставі виявлених критеріїв чутливості раку яєчників до хіміотерапії препаратами платини, було розділено на 3 підгрупи в залежності від прогнозованого ефекту платини: 1 підгрупа (n=77) - хворі з передбачуваною платинорефрактерністю, яким лікування було розпочато з хіміотерапії другої лінії; 2 підгрупа (n=98) — хворі з передбачуваною платинорезистентністю, яким на фоні стандартної ад’ювантної хіміотерапії першої лінії препаратами платини була проведена корекція саногенетичних порушень і дизрегуляційної патології; 3 підгрупа (n=125) — пацієнтки з передбачуваною чутливістю до препаратів платини, яким було проведено лікування препаратами платини відповідно до стандартів.Результати дослідження. Порівняльний аналіз даних щодо досягнення об’єктивного ефекту, стабілізації та контролю захворювання показав, що на відміну від І групи, у всіх пацієнток ІІ групи вдалося досягти прийнятних клінічних результатів. Зокрема, загальна виживаність у 2-й підгрупі ІІ групи зросла до 33,1±1,4 місяців, а у 3-й підгрупі – до 36,8±1,9 місяців. Це відповідає діапазонам 5,0-71,1 місяців та 3,0-73,3 місяців відповідно.Висновки. Застосування патогенетично обгрунтованої терапії, що враховує фармакогенетичні особливості дозволяє суттєво покращити результати лікування (OS до 33,1±1,4 місяців у пацієнтів з ймовірною платинорезистентністю та до 36,8±1,9 місяців у платиночутливих випадках; EFS – до 16,8±0,9 місяців та 29,5±1,1 місяців відповідно).