ОСВІТА УПРОДОВЖ ЖИТТЯ: ПРИНЦИПИ ТА МОЖЛИВОСТІ НЕФОРМАЛЬНОЇ ОСВІТИ

Abstract

Listen

Translate article

У сучасному світі освіта набуває постійно нових якісних характеристик та змінює конфігурації розвитку, орієнтуючись на потреби суспільства та людини. В епоху інформаційного буму та наукоємних технологій вона набуває характеристик неперервності та відкритості до змін. Традиційні заклади (формальної) освіти втрачають свою монополію на ринку освітніх послуг, оскільки зорієнтовані на надання загальної чи професійної освіти у чітко визначеному часовому проміжку. Як альтернатива та/або доповнення до формальної освіти є неформальна. Вона базується на добровільності споживачів освітніх послуг та є керованою їх інтересами та потребами.В українській освіті спостерігається парадоксальне явище, коли неформальна освіта розуміється як проблема формальної. Безперечно, ідеальним є поєднання / доповнення формальної та неформальної освіти. Такий тандем у підсумку сприятиме якісному особистісному саморозвитку та професійному становленню споживачів освітніх послуг. Існує необхідність у розробленні концептуальних моделей та механізмів визнання й утвердження неформальних видів освіти, практично значущих і теоретично обґрунтованих підходів до організації та визначення основних навичок і ключових компетенцій тощо. Метою статті є аналіз засадничих принципів розвитку неформальної освіти у контексті її розвитку та інтеграції в українську освітню систему.У науковому дискурсі неформальна освіта трактується як будь-яка освіта, яка може бути здобута поза системою формальної базової та додаткової освіти. Вона є навчальною діяльністю, яка має місце у будь-який момент життя людини та спрямована на покращення якості життя шляхом набуття нового професійного та життєвого досвіду та особистісного зростання.У секторі неформальної освіти швидше застосовують інноваційні методи та технології навчання, відбувається апробація авторських методик тощо. Вона демонструє більш гнучкі підходи до реалізації освітніх завдань, а ніж формальна. Якщо формальна освіта створює “загальне освітнє тло”, то неформальна освіта його розвиває та поглиблює знаннєву компоненту, сприяє отриманню практичних умінь та розвиває низку життєвих та особистісних компетенцій. Неформальна освіта орієнтується на розвиток компетенцій: робота не лише з навичками, а й цінностями та позицією людини.Принципи розвитку неформальної освіти: “навчатися у дії” (сфокусований на можливостях організації навчальної діяльності у практичній площині); “навчатися взаємодіяти” (акцентує увагу на важливості командної роботи, здатності отримувати знання через взаємодію з іншими); “учитися вчитися”(реалізується через отримання нових знань й компетенцій та здатності переосмислювати раніше отримані знання та досвід, акцентуючи увагу на самоаналізі та критичному осмисленні практичної діяльності). Якість і конкурентоспроможність сучасної української освіти можлива за умови поєднання формальної та неформальної, інформальної освіти, яке сприятиме ефективній реалізації гасла “освіта упродовж життя” у практиках освіти, професійної діяльності, життя людини.