Світоглядна сутність дозвілля у поглядах Епікура та Лоренцо Валли

Abstract

Мета статті полягає у порівнянні думок та поглядів Епікура й Лоренцо Валли щодо світоглядної сутності дозвілля. Методологія дослідження заснована на використанні порівняльного методу, що дозволило обґрунтувати спільне та розбіжне у поглядах відомих мислителів на дозвілля. Новизна дослідження. Автором вперше у вітчизняній культурології здійснено аналіз поглядів Епікура та Валли на дозвілля в контексті його світоглядної сутності. Висновки. Доведено, що і Епікур, і Валла вбачали сенс людського життя у досягненні людиною найвищого блага на землі – щастя, яке ототожнюється філософами із дозвіллям та духовним спокоєм. На думку античного філософа, шлях до найвищого щастя полягає у «пасивному» пізнанні світу та примиренні зі смертю. Натомість, Лоренцо Валла, навпаки, обґрунтовує потребу людини в насолоді як такій, що забезпечує повноцінне сприйняття світу. На думку римського мислителя, доброчесність та розсудливість (у епікурейському значенні) не мають бути у пріоритеті по відношенню до насолоди, адже вони є лише засобом для досягнення задоволення. Якщо Епікур надає перевагу духовним насолодам, то Валла наголошує на єдності духовних і тілесних задоволень, висловлюючи щире співчуття про обмеженість людської чуттєвості. У Епікура бог – безсмертний, блаженний, розважливий гедоніст, який не втручається у земні справи; у Валли бог – творець земних та неземних благ, тому й любити його людина має як джерело цих благ. Згідно з епікуреїзмом, людина має присвятити себе дозвіллю як самопізнанню та саморозвитку. Ідеальне дозвілля ренесансного мислителя – це дозвілля не лише вчене, але й розважальне, що набуло відображення у сприйнятті земних радощів людського спілкування як незамінних для людського щастя.