Синдром діареї у дітей і підлітків: особливості патогенетичної терапії

Abstract

У статті надані сучасні дані щодо синдрому гострої, тривалої і хронічної діареї у дітей, етіології і механізмів розвитку різних типів діареї та їх клінічних проявів. Тривала діарея зазвичай визначається як гостра діарея, що триває більше 7, але менше 14 днів. Останніми роками зменшується тенденція до затягування діареї через поліпшення в лікуванні гострої діареї, і це є ідеальною стратегією щодо запобігання тривалої діареї. Терапія тривалої діареї є більш складною, ніж терапія гострої діареї, бо тривала діарея загрожує формуванням харчових і метаболічних ускладнень. Патогенез тривалої діареї є багатофакторним і фактично заснованим на персистенції пошкодження слизової оболонки через специфічні інфекції, індивідуальні особ­ливості, включаючи дефіцит поживних мікроелементів і/або вітамінів, мальнутриції, високої проникності слизової оболонки через попередні інфекційні процеси та дефіциті поживних речовин з подальшою мальабсорбцією і порушенням з боку мікробіоти. Патогенетична терапія тривалої діареї є комплексною і повинна включати до себе оцінку мікробіома кишечника, оцінку ферментативної функції організму дитини, наявність супутніх функціональних гастроінтестинальних розладів.