РОЛЬ ПІСЕНЬ І СПІВУ В ПОВСЯКДЕННИХ ПРАКТИКАХ ВОЯКІВ УПА Й ОУН НА ЗАКЕРЗОННІ

Abstract

Translate Article

Take Notes

Мета роботи – розкрити і охарактеризувати військові повсякденні практики, пов’язані зі співом пісень і використанням музики, вояків УПА й ОУН на Закерзонні в 1944 – 1947 роках. Методологія дослідження базується на міждисциплінарному підході, що поєднує аналіз мемуарних джерел, повстанських документів із теоретичними напрацюваннями військової антропології, соціальної психології та музикознавства. Дослідження застосовує підходи й концепції музикології, які пояснюють роль колективного співу у формуванні групової ідентичності та в бойових ситуаціях. Наукова новизна. Стаття є першою спробою дослідження антропологічного виміру використання пісень і співу в повсякденному житті вояків УПА й ОУН на Закерзонні. Дослідження розширює уявлення про музичні практики у військовому середовищі й відкриває нові перспективи для вивчення впливу пісні на психологічний стан і бойову ефективність військових формувань. Висновки. Отже, роль пісні та співу в повсякденних практиках вояків УПА й ОУН на Закерзонні мала багатовимірний характер. Аналіз джерел показує, що музика виконувала не лише розважальне чи емоційне завдання, але й була потужним інструментом психологічної адаптації, групової ідентифікації та навіть тактичного впливу на супротивника. У дослідженні виділені функції, які відігравали спів і пісня у повсякденному житті українських комбатантів. Зокрема, це був засіб відпочинку й дозвілля; супровід святкувань та обрядовості; засіб єднання і комунікації; емоційна підтримка й подолання стресу; маркер національної ідентичності й розрізнення “свій” / “чужий”; інструмент ідеологічного впливу та пропаганди; підтримка в бойових ситуаціях; остання практика перед загибеллю. Спільне виконання пісень сприяло формуванню колективної ідентичності й підтримки морального духу. Співочі практики об’єднували комбатантів і цивільне населення, стаючи своєрідним ритуалом, що зміцнював товариські зв’язки та взаєморозуміння. Спів відігравав важливу роль у регулюванні емоційного стану для зняття тривожності й поліпшення настрою. У статті автор доводить, що фактор “бойового співу” використовувався як засіб впливу на ворога. Аналізуючи перелічені аспекти, ми не лише глибше розуміємо психологію та культуру українського підпілля, а й отримуємо ширшу перспективу для ролі музики у військових конфліктах загалом. Ключові слова: Українська повстанська армія, Організація українських націоналістів, Закерзоння, бойовий спів, повсякдення, військова антропологія.