Особливості клінічного перебігу пахвинних гриж у хлопчиків залежно від віку та методики оперативного втручання.

Abstract

Мета роботи: вивчити особливості клінічного перебігу та післяопераційних ускладнень пахвинних гриж у хлопчиків залежно від віку та способу операційного лікування.Матеріали і методи. Проаналізовано результати доопераційного і післяопераційного перебігу пахвинних гриж у 98 хлопчиків (віком від 1 місяця до 12 років), прооперованих за традиційною або лапароскопічною методиками. Усі хворі розподілені на 2 групи, залежно від методу операційного втручання. Хворим І групи (N=30, середній вік (1,5±0,15) року) проводили лапароскопічне втручання за методикою PIRS. У ІІ групі (N=68, середній вік (4,5±0,32) року) виконували операційне втручання за традиційним методом Duhamel. Критеріями порівняння слугували клінічні прояви до операції та післяопераційні ускладнення на 1,7 доби та через 6 місяців спостереження.Результати досліджень та їх обговорення. Інтраопераційних ускладнень не виникало ні при лапароскопічних, ні при традиційних методах хірургічного лікування пахвинних гриж у хлопчиків у всіх вікових групах. У І, ІІ та ІІІ вікових групах больовий синдром був достовірно більше виражений у підгрупі дітей, оперованих за традиційною методикою, ніж у дітей, оперованих за методикою PIRS, що вимагало додаткового введення ненаркотичних анальгетиків на першу добу післяопераційного спостереження. Рухова активність достовірно швидше наставала (до 6 год) у всіх вікових групах, оперованих за методикою PIRS, ніж за методикою Дюамель. Порівняльний аналіз динаміки змін локального статусу пацієнтів доводить, що лапароскопічна операція PIRS є більш щадною та безпечною щодо елементів сім’яного канатика яєчок. Операційне втручання за методикою PIRS сприяє скороченню термінів локальної та загальної післяопераційної реабілітації у хлопчиків.