Особливості та основні напрями трансформації національної самосвідомості в Україні, як основи внутрішньої інтеграції української нації в умовах глобалізації та тривалої зовнішньої агресії

Abstract

Listen

Translate article

Актуальність. В сучасному світі універсальній тенденції до глобалізації протистоїть локальна тенденція до диверсифікації, яка знаходить свій прояв у плеканні власного простору існування, обстоюванні пріоритетів культурної, етнічної, релігійної та інших групових ідентичностей. В українських реаліях така двовекторність розвитку має свої особливості, адже війна виступає значним каталізатором активізації ролі національних атрибутів для життєдіяльності суспільства в цей важкий період. Мета статті – визначення ключових трансформаційних характеристик національної самосвідомості як механізму осмислення та змін соціального буття сучасної української нації в напрямку її консолідації для захисту від агресії. Результати дослідження. На думку автора, наразі актуальні дві основні тенденції, в межах яких відбувається процес трансформації національної самосвідомості в Україні. З одного боку реалізується базова соціальна потреба в розвитку особистості на основі її активного залучення до колективних форм самоорганізації та життєдіяльності нації, що характеризується значним підвищенням рівня національної самоідентифікації та зростанням національної самосвідомості. Ця тенденція, безперечно, сприяє подальшій консолідації нації та підвищує рівень її спротиву зовнішній агресії. З іншого боку, є тенденція, яка виявляється в різних формах відчуженості від державних інституцій нації, не сприйнятті окремих їх політичних та правових рішень, що йдуть в розріз з ціннісними, світоглядними системами особистості, викликаючи розпач, апатію та знижуючи консолідуючий потенціал національної самосвідомості. Висновки. Доведено, що консолідація нації в умовах війни – це не абстрактна наукова проблема, а беззаперечна умова для виживання, перемоги та перспективного розвитку українського суспільства, за рахунок мобілізації внутрішніх ресурсів нації через реалізацію низки конкретних кроків, що забезпечать визначення місця нації у суспільно-історичному процесі, формування перспективного образу національного майбутнього, закріплення ідентифікаційних параметрів нації, взаємоузгодження між основними ціннісними орієнтирами різних соціальних груп в середині нації як основи спільної діяльності.